Слоут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Слоут
Слоутська сільська рада
Слоутська сільська рада
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Шосткинський район
Громада Березівська сільська громада
Облікова картка Слоут 
Основні дані
Населення 1406
Площа 5,35 км²
Поштовий індекс 41436
Телефонний код +380 5444
Географічні дані
Географічні координати 51°45′22″ пн. ш. 33°46′03″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
181 м
Водойми р. Есмань
Місцева влада
Адреса ради 41436, Сумська обл., Глухівський р-н, с. Слоут, вул. Шкільна, 18
Сільський голова Артеменко Надія Михайлівна
Карта
Слоут. Карта розташування: Україна
Слоут
Слоут
Слоут. Карта розташування: Сумська область
Слоут
Слоут
Мапа

CMNS: Слоут у Вікісховищі

Сло́ут — село в Україні, у Березівській сільській територіальній громаді Шосткинського району Сумської області. Розташоване за 15 км від районного центру міста Глухова та за 8 км від автодороги Київ — Москва М02E101. Населення станом на 2001 рік становило 1738 осіб, а станом на 2015 рік — 1406 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село Слоут розташоване на березі річки Есмань. На відстані до 4-х км є села Долина, Береза ​​і Іващенкове. До села примикає великий лісовий масив (сосна, дуб). Через село проходить автомобільна дорога Т 2502, поруч — залізниця, станція Слоут за 2 км.

Назва[ред. | ред. код]

Існує кілька версій щодо походження назви села.

  • Дехто вважає, що сюди до озер, приходили з навколишніх сіл на ловлю («слов») риби, звідси «Словут», «Слоут»[джерело?].
  • Інша версія: назва пов'язана зі словом «словутий», яке словник Володимира Даля пояснює як «славний», «знаменитий», «відомий» (пор. «Славутич»)[1][2]. Слоутські озера, які знаходяться тут, були другими за величиною на Чернігівщині, і славились своїми рибними багатствами.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлені залишки поселень бронзової доби та сіверян (VIII-Х століття).

В 1503 році край входив до складу Московської держави. Але під тиском Республіки Обох Націй (Речі Посполитої) через 115 років Глухівщина перейшов під контроль цієї держави. Поляки активно заселяють свою прикордонну місцевість. Сюди масово приїжджають вихідці з центральної України[джерело?].

У середині XVII ст. з дозволу українського гетьмана Богдана Хмельницького знатний козак Глухівської сотні Бабка заснував слобідку на берегах Слоутських озер і р. Османь. З цієї слобідки і починається історія села.

У 1712 р. лівобережний гетьман Іван Скоропадський віддав Слоут у володіння та користування генеральному писарю Семенові Савичу. Через 6 років правитель Московії Петро І затвердив це спеціальною грамотою. Савичі були впливовими людьми в Україні, мали свій герб. Тому й наше село було в пошані.

Після смерті Семена Савича в 1725 році Слоут разом з іншими його маєтностями переходить до сина, Федора. А згодом до сина останнього, теж Федора, відомого українського архітектора — будівничого Троїцького собору в Глухові.

Федір Савич в 1754 р. почав судитись з козаками за озера. І виграв цю справу, подарувавши сотнику Туранському буланого коня за 20 карбованців. У 1773 році Савичі з продали 167 дворів Слоута переяславському полковнику Григорію Іваненку.

В 1842 році в центрі Слоута побудували кам'яну Різдво-Богородицьку церкву. У самому храмі були численні ікони та великі фрески, а дзвін було чути за багато кілометрів. Нині на її фундаменті розташований сільський Будинок культури (побудований в 1938 році.)

В 1875 році в Слоуті відкрили земську школу. У ній у трьох класах навчалися 136 хлопчиків та 16 дівчаток. За штатом було передбачено два вчителі. В 1889 році заснували бібліотеку.

На початку XX століття кількість дворів досягла 800, а кількість жителів — 3123 особи, і була найбільшою за всю історію Слоута. У ході революції в січні 1906 р. в Слоуті почалось селянське повстання. Селяни спалили садибу поміщика Бріггена. Але через декілька днів війська придушили повстання. В результаті Столипінської аграрної в 1908 році навколо Слоута з'явилось три хутори Долина, Панщина та Туровщина. На даний момент існує лише село Долина, що, як і Слоут, розташоване на автотрасі Глухів — Шостка.

Радянська окупація села почалася ​​в січні 1918 року[3]. Слоутчани в 1932—1933 роках страждали від голоду[4]. Але, як свідчать старожили, селяни завдяки важкій праці та власному господарству вижили. Смертність в Слоуті не була такою великою, як по Україні.

Під час німецько-нацистської окупації в Слоутських лісах почав діяльність Глухівський партизанський загін під командуванням П. Л. Кульбаки[3]. В листопаді 1941 року в лісі відбувся перший бій Глухівського партизанського загону.

В 19531985 роках колгоспом керував Василь Акимович Овсієнко.

З 1957 по 1991 роки в Слоуті виходила газета («багатотиражка») «Чапаєвець». Довгий час (з 1957 по 1971 роки) її редактором був учитель Слоутської школи Беніамін Красовицький.

Сьогодення[ред. | ред. код]

Нині село орієнтується на покращення життя людей. На території села діє ТОВ «Агрофірма імені Чапаєва», Слоутське лісництво, три десятки підприємців. У Слоуті, станом на березень 2010 року, у 712 будинках проживали 1 473 особи, ще 13 — у 26 будинках у с. Долина. На території Слоутської сільської ради діє Слоутський навчально-виховний комплекс, в якому навчається 164 дитини, працює Будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, 8 магазинів. Загальна площа села 9 002 гектари, з них 4 938, 2 гектари сільгоспугідь. Ще 75, 5 гектари — під водними об'єктами. Протяжність доріг з твердим покриттям 22 кілометри, а водогонів 11, 75 кілометри.

Населення[ред. | ред. код]

У 1859 році в козацькому та власницькому селі налічувався 301 дворів, мешкало 1946 осіб (860 чоловічої статі та 1086 — жіночої), була православна церква та завод винокуріння[5].

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Глухівської волості Глухівського повіту Чернігівської губернії, мешкало 2144 особи, налічувалось 352 дворових господарств, існувала православна церква, постоялий двір, 4 постоялих будинки, водяний млин, крупорушка[6].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2869 осіб (1409 чоловічої статі та 1460 — жіночої), з яких 2862 — православної віри[7].

За даними на 1973 рік у Слоуті було 754 двори, а населення становило 2365 осіб[3].

Динаміка населення
1859 1885 1897 1973 1980[8] 2001 2015
1 946 2 144 2 869 2 365 2 140 1 738 1 406

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У селі діють Слоутський навчально-виховний комплекс, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, відділення зв'язку.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У Слоуті встановлено меморіальний комплекс на честь радянських воїнів, які звільнили село від гітлерівців і односельчан, які загинули на фронтах війни.[3]

Пам'ятник Героям Партизанам
Слоут. Пам'ятник Героям Партизанам. Вигляд 1.jpg Слоут. Пам'ятник Героям Партизанам. Вигляд 2.jpg Слоут. Пам'ятник Героям Партизанам. Табличка.jpg
Вигляд 1
Вигляд 2
Табличка


У 19921996 роках у селі побудували Храм Різдва Богородиці. Освячений церкви відбулось 20 вересня 1996.

Слоут. Храм Різдва Богородиці. Вигляд 1.jpg Слоут. Храм Різдва Богородиці. Вигляд 2.jpg
Вигляд 1
Вигляд 2

Відомі люди[ред. | ред. код]

У селі народилися або проживали:

Галерея[ред. | ред. код]

Слоут. ТОВ ім. Чапаєва.jpg Слоут. Будинок культури.jpg Слоутський НВК.jpg Слоут. Ставок.jpg
ТОВ «Агрофірма ім. Чапаєва»
Будинок культури
Ставок

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Толковый словарь Даля → ПРЕСЛОВУТЫЙ. 
  2. Этимологический словарь русского языка Крылова → ПРЕСЛОВУТЫЙ. 
  3. а б в г Селения, Слоут село[недоступне посилання з вересня 2019] (рос.)
  4. стор 47 Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 березня 2015. 
  5. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с.
  6. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  7. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с.
  8. «История городов и сел Украинской ССР», Том «Сумская область» (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]