Службово-сполучна гілка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Службова з'єднувальна гілка)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Службово-сполучна гілка (сполучна гілка, ССГ; інші назви — міжлінійник, передавальний тунель[1]) — сполучна ділянка ліній метрополітену, що використовується для переведення потягів з однієї лінії на другу. У різних транспортних системах може використовуватися або не використовуватися для пасажирського руху (наприклад, у Московському метрополітені рух потягу по ССГ з пасажирами в теперішній час суворо заборонений, в Петербурзькому — звична річ,[2] наприклад, з 1979 р. і до розмиву в 1995 році здійснювалися безпересадкові поїздки від «Дев'яткіно» до Приморської з переходом по ССГ між станцією метро «Площа Повстання» і «Маяковська», також багато років застосовувалося на дільниці між станціями «Садова» і «Достоєвська»).

Назву ССГ відносять також до гілок, що з'єднує лінії з депо[3] із залізницею[4].

Одна з особливостей — в метрополітені потяги по цій дільниці в штатному режимі можуть рухатися у двох напрямках[5]. Як правило, ССГ є одноколійними. Двоколійні ССГ з'являються зазвичай після перетворення перегону в ССГ при зміні траси лінії.

Харківський метрополітен[ред. | ред. код]

Київський метрополітен[ред. | ред. код]

  • Від станції «Майдан Незалежності» відходять дві ССГ: на «Хрещатик» і «Кловську». Обидві використовувалися для видачі рухомого складу з депо («Хрещатик — Майдан Незалежності» у 1977–1982 роках, «Майдан Незалежності — Печерська» у 1989–2007 роках).

Джерела[ред. | ред. код]

  1. faqs.org.ru/transp/metro1
  2. Истории / Пітерське метро II. Архів оригіналу за 2013-02-02. Процитовано 2013-01-26. 
  3. Сонцевська лінія легкого метро, Схема станції «Борівське Шосе» лінії легкого метро і сполучної гілки в електродепо.
  4. Як вагони метро з заводу потрапляють до метрополітену
  5. Государственное унитарное предприятие «Московский метрополитен», «Инструкция о проходе (проезде) в тоннели, на наземные участки, парковые и деповские пути и обеспечения безопасности работающих», Москва 2004 год