Слуква (рід)
| ?Слуква | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Сивкоподібні (Charadriiformes) |
| Родина: | Баранцеві (Scolopacidae) |
| Підродина: | Слуквині (Scolopacinae)[1] |
| Рід: | Слуква (Scolopax) Linnaeus, 1758 |
| Різноманіття | |
| 7-8 сучасних видів | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Scolopax |
 Віківиди: | Scolopax |
 EOL: | 45509169 |
 ITIS: | 176577 |
 NCBI: | 56298 |
| Fossilworks: | 129788 |
Слу́ква[1] або ва́льдшне́п[2][3] (Scolopax) — рід птахів з семи або восьми дуже схожих між собою сучасних видів болотяних птахів. Тільки два види широко поширені, інші локалізовані острівні ендеміки. Більшість з них знаходяться в Північній півкулі. Їхніми найближчими родичами є баранці роду Gallinago.
Слукви мають кремезне тіло, коричневе і чорне оперення і довгі стрункі ноги. Їх очі розташовані з боків голови, що дає їм 360° бачення. На відміну від більшості птахів, кінчик дзьоба верхньої щелепи є гнучким.
Слукви є лісовими птахами. Вони живляться вночі або ввечері, шукають безхребетних у м'якому ґрунті довгим дзьобом. Ця звичка і їх маскувальне оперення робить їх важко помітними, коли вони відпочивають вдень.
Всі слукви є популярним мисливським трофеєм, острівні ендемічні види є досить рідкісними через надмірний промисел. Пір'я слукви іноді деякі художники використовують для тонкої роботи в живописі.
- Scolopax bukidnonensis (ендемік островів на Філіппінах) — слуква філіппінська
- Scolopax celebensis (ендемік острова Сулавесі в Індонезії) — слуква сулавеська
- Scolopax minor (Північна Америка) — слуква американська
- Scolopax mira (ендемік острова Амамі в Японії) — слуква японська
- Scolopax rochussenii (ендемік островів в Індонезії) — слуква молуцька
- Scolopax rosenbergii (ендемік Нової Гвінеї) — слуква новогвінейська
- Scolopax rusticola (Євразія) — слуква лісова
- Scolopax saturata (ендемік островів в Індонезії і Папуа Нова Гвінея) — слуква суматранська
Слукви є досить молодою групою птахів, навіть враховуючи те, що Charadriiformes самі давнього походження. Gallinago і Scolopax розійшлися, ймовірно, близько пізнього міоцену протягом 10-5 млн років тому.
- Scolopax baranensis (викопний, ранній пліоцен, Угорщина)
- Scolopax carmesinae (викопний, ранній / середній пліоцен, Менорка, Середземномор'я)
- Scolopax hutchensi (викопний, пізній пліоцен — ранній плейстоцен, Флорида, США)
- Scolopax anthonyi (пізній плейстоцен, Пуерто-Рико)
- 1 2 Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Вальдшнеп // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Вальдшнеп // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.