Слуцький Євген Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Слуцький Євген Євгенович
Євген Слуцький
Євген Слуцький
Народився 19 квітня 1880(1880-04-19)
Нове, Мологський повіт, Ярославська губернія
Помер 10 березня 1948(1948-03-10) (67 років)
Москва, РРФСР, СРСР[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність математик, економіст, статистик
Alma mater Київський університет Св. Володимира
Галузь математика
Заклад Київський комерційний інститут
Вчене звання доктор фізико-математичних наук

Євген Євге́нович Слу́цький (* 19 квітня 1880 — 10 березня 1948), економіст, статистик і математик.

Життєпис[ред.ред. код]

Євген Слуцький родом з Ярославської губернії.

Гімназію закінчив у Житомирі, високі студії у Київському університеті та в Мюнхенській Політехніці. 1913–1926 викладач політекономії й статистики в Київському комерційному інституті, згодом у Москві, де працював у Кон'юнктурному інституті, Центральному статистичному управлінні та в Математичному інституті АН СРСР.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Найвидатнішим економістом-математиком, який справив величезний вплив на розвиток сучасних економіко-математичних досліджень, був Є. Слуцький (1880—1948), викладач Київського комерційного інституту (1913—1926). Він зробив визначний внесок у розвиток математичних, математико-статистичних досліджень. Його твір «Теорія кореляції і елементи вчення про криві розподілу» (1912) був тривалий час найліпшим посібником з математичної статистики. 1915 року Є. Слуцький опублікував в італійському журналі статтю «До теорії збалансованого бюджету споживача», яку лише 1963 p. було передруковано в Москві. У цій статті вчений показав зв'язок між функцією корисності і рухом цін і грошових доходів населення. Ця праця вважається основоположною серед сучасних економіко-математичних досліджень проблем попиту і взаємозв'язку між функцією попиту, рухом цін та доходів.

1915 опублікував італійською мовою в журналі «Giornale degli economisti» статтю «До теорії збалансованого бюджету споживача», в якій уперше в світовій літературі математично обґрунтував принцип рівноваги попиту споживача, поєднавши граничні суб'єктивні оцінки вартості з коливанням цін і грошових доходів споживача (в 1930-х роках ця стаття лягла в основу теорії попиту й споживання англійської школи математичних економістів); 1926 в «Записках соціально-економічного відділу УАН» у статті «Етюд до проблеми будування формально-праксеологічних засад економіки» Слуцький вперше виклав теорію так званої «праксеології», тобто раціональних рішень при різних комбінаціях умов (в 1950-х роках ця теорія знайшла послідовників у Польщі — О. Лянґе, та серед інших західних економістів-кібернетиків).

У 1926 Слуцький висунув нову тоді теорію границь стохастичних функцій, на підставі якої побудував математичну теорію циклів, що виникають з випадкових причин (статті про це опублікував 1937 в американському журналі «Econometrica»). Працюючи в Москві, написав ряд праць про економічні цикли в СРСР і за кордоном. Після розгрому Кон'юнктурного інституту і заборони вживати математичну статистику для аналізу радянської економіки, Слуцький вживав її й свою теорію випадкових циклів у застосуванні до геофізики, гідрології, метеорології, астрономії й біології, що зумовило перегляд способів статистичних доказів випадкових і періодичних циклічних закономірностей у цих науках у СРСР.

В останній період свого життя Слуцький перейшов до чистої математики, опрацьовуючи такі теми, як аксіоматизація теорії імовірностей та частоти подій у послідовності незалежних вибірок, теорія неповної ґамма-функції та оберненої неповної бета-функції і т. д. В радянській математиці Слуцький вважався основоположником теорії випадкових функцій.

Світове визнання[ред.ред. код]

Всесвітнє визнання принесла С. праця «Складання випадкових причин як джерело циклічних процесів» (1927), в якій учений надав дослідженням кон'юнктурних коливань нового напряму: пояснював коливання економічної кон'юнктури не чинниками, що впливають на ділову активність (М.Туган-Барановський, М.Кондратьєв), а випадковими (стохастичними) процесами, які вивчає теорія ймовірностей. Висновки С. засвідчили необхідність перегляду спроб статистичного доведення періодичних закономірностей в економіці, геофізиці, метеорології та ін. У 1920-ті рр. відкриття С. високо оцінили М.Кондратьєв, а також майбутній лауреат Нобелівської премії С.Кузнец. У 1930-ті рр. на основі «ефекту Слуцького—Юла» перший Нобелівський лауреат з економіки (1969) Р.Фріш (Норвегія) створив імпульсивно-поширювальний підхід до моделювання економічних циклів, який широко застосовується в науці (У.Мейєр, Дж. Кумінс, І.Венезіан, П.Чен та ін.). Нобелівські лауреати (2004) Ф.Кюдланд та Е.Прескотт (США) розробили методологію аналізу динамічних стохастичних моделей загальної рівноваги з раціональними очікуваннями агентів[2].

Уже в 30-ті роки ця праця здобула високу оцінку зарубіжних економістів, зокрема Р. Аллена і Дж. Хікса, які виявили її в італійському журналі. Ідеї Є. Слуцького лягли в основу книжки Дж. Хікса «Вартість і капітал» (1939). У ній Хікс високо оцінює наукові розробки Є. Слуцького й наголошує, що він був першим економістом, котрий зробив значний крок наперед порівняно з «неокласиками» і з Парето. Хоча Хікс і дізнався про статтю Слуцького тільки тоді, коли основні ідеї його власної праці були опубліковані в журналі «Economica»(1934), це не завадило йому визнати, що «теорія, яку буде викладено в цьому і двох наступних розділах (праці „Вартість і капітал“), належить, по суті, Слуцькому…».

Про величезний вплив праць Є. Слуцького на розвиток економічної науки і, зокрема, економетрики писав Р. Аллен. Ще 1936 p. він опублікував працю, присвячену Слуцькому, в якій дав високу оцінку його теорії поведінки споживача.

1950 p. Аллен в журналі «Економетрика» опублікував нову статтю, присвячену Слуцькому. Він писав, що праці Слуцького мали великий і сталий вплив на розвиток економетрики у двох важливих напрямах: теорії поведінки споживачів і аналізі часових рядів. Високо оцінюють економісти і внесок Слуцького в розробку основ праксеології. В «Етюді до проблеми будування формально-праксеологічних засад економіки», що його було опубліковано українською і німецькою мовами3, Слуцький уперше в світовій літературі поставив питання про необхідність формування особливої науки — праксеології, яка б розробляла принципи раціональної поведінки людей за різних умов.

Ідеї Є. Слуцького, з дещо модернізованим математичним апаратом, широко використані у творах зарубіжних економістів Р. Аллена, Дж. Хікса, Хауттакера, Дебре, Ерроу та інших.

Праці[ред.ред. код]

  • С.: Кн.: «Сущность кооперации и ее формы». К. 1912;
  • «Сэр Вильям Петти». К. 1914;
  • «К вопросу о законе больших чисел». К. 1925;
  • «Избранные труды: теория вероятности и математическая статистика». М. 1960.
  • Ст. про С.: Allen R. G. D. The Work of Eugen Slutsky. Econometrica, ч. 3. 1950;
  • Четвериков Н. С. Жизнь и научная деятельность Е. Е. Слуцкого. Ученые записки по статистике АН СССР, т. 5. М. 1959.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Слуцкий Евгений Евгеньевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Горкіна Л. П. Слуцький Євген Євгенович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 663. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Література[ред.ред. код]