Слуцький Євген Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Слуцький Євген Євгенович
Слуцький Євген.jpg
Євген Слуцький
Народився 19 квітня 1880(1880-04-19)
Нове, Мологський повіт, Ярославська губернія
Помер 10 березня 1948(1948-03-10) (67 років)
Alma mater Київський університет Св. Володимира
Заклад Київський комерційний інститут
Вчене звання доктор фізико-математичних наук

Євген Євге́нович Слу́цький (* 19 квітня 1880 — 10 березня 1948), економіст, статистик і математик.

Життєпис[ред.ред. код]

Євген Слуцький родом з Ярославської губернії.

Гімназію закінчив у Житомирі, високі студії у Київському університеті та в Мюнхенській Політехніці. 1913–1926 викладач політекономії й статистики в Київському комерційному інституті, згодом у Москві, де працював у Кон'юнктурному інституті, Центральному статистичному управлінні та в Математичному інституті АН СРСР.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Найвидатнішим економістом-математиком, який справив ве­личезний вплив на розвиток сучасних економіко-математичних до­сліджень, був Є. Слуцький (1880–1948), викладач Київського комерційного інституту (1913–1926). Він зробив визначний внесок у розвиток математичних, математико-статистичних досліджень. Йо­го твір «Теорія кореляції і елементи вчення про криві розподілу» (1912) був тривалий час найліпшим посібником з математичної ста­тистики. 1915 року Є. Слуцький опублікував в італійському журналі статтю «До теорії збалансованого бюджету споживача», яку лише 1963 p. було передруковано в Москві. У цій статті вчений показав зв'язок між функцією корисності і рухом цін і грошових доходів на­селення. Ця праця вважається основоположною серед сучасних економіко-математичних досліджень проблем попиту і взаємозв'язку між функцією попиту, рухом цін та доходів.

1915 опублікував італійською мовою в журналі «Giornale degli economisti» статтю «До теорії збалансованого бюджету споживача», в якій уперше в світовій літературі математично обґрунтував принцип рівноваги попиту споживача, поєднавши граничні суб'єктивні оцінки вартості з коливанням цін і грошових доходів споживача (в 1930-их роках ця стаття лягла в основу теорії попиту й споживання англійської школи математичних економістів); 1926 в «Записках соціально-економічного відділу УАН» у статті «Етюд до проблеми будування формально-праксеологічних засад економіки» Слуцький вперше виклав теорію так званої «праксеології», тобто раціональних рішень при різних комбінаціях умов (в 1950-их роках ця теорія знайшла послідовників у Польщі — О. Лянґе, та серед інших західних економістів-кібернетиків).

У 1926 Слуцький висунув нову тоді теорію границь стохастичних функцій, на підставі якої побудував математичну теорію циклів, що виникають з випадкових причин (статті про це опублікував 1937 в американському журналі «Econometrica»). Працюючи в Москві, написав ряд праць про економічні цикли в СРСР і за кордоном. Після розгрому Кон'юнктурного інституту і заборони вживати математичну статистику для аналізу радянської економіки, Слуцький вживав її й свою теорію випадкових циклів у застосуванні до геофізики, гідрології, метеорології, астрономії й біології, що зумовило перегляд способів статистичних доказів випадкових і періодичних циклічних закономірностей у цих науках у СРСР.

В останній період свого життя Слуцький перейшов до чистої математики, опрацьовуючи такі теми, як аксіоматизація теорії імовірностей та частоти подій у послідовності незалежних вибірок, теорія неповної ґамма-функції та оберненої неповної бета-функції і т. д. В радянській математиці Слуцький вважався основоположником теорії випадкових функцій.

Уже в 30-ті роки ця праця здобула високу оцінку зарубіжних економістів, зокрема Р. Аллена і Дж. Хікса, які виявили її в іта­лійському журналі. Ідеї Є. Слуцького лягли в основу книжки Дж. Хікса «Вартість і капітал» (1939). У ній Хікс високо оцінює наукові розробки Є. Слуцького й наголошує, що він був першим економістом, котрий зробив значний крок наперед порівняно з «неокласиками» і з Парето. Хоча Хікс і дізнався про статтю Слу­цького тільки тоді, коли основні ідеї його власної праці були опу­бліковані в журналі «Economica»(1934), це не завадило йому ви­знати, що «теорія, яку буде викладено в цьому і двох наступних розділах (праці „Вартість і капітал“), належить, по суті, Слуцькому…».

Про величезний вплив праць Є. Слуцького на розвиток економі­чної науки і, зокрема, економетрики писав Р. Аллен. Ще 1936 p. він опублікував працю, присвячену Слуцькому, в якій дав високу оцін­ку його теорії поведінки споживача.

1950 p. Аллен в журналі «Економетрика» опублікував нову стат­тю, присвячену Слуцькому. Він писав, що праці Слуцького мали ве­ликий і сталий вплив на розвиток економетрики у двох важливих напрямах: теорії поведінки споживачів і аналізі часових рядів. Високо оцінюють економісти і внесок Слуцького в розробку ос­нов праксеології. В «Етюді до проблеми будування формально-праксеологічних засад економіки», що його було опубліковано українською і німецькою мовами3, Слуцький уперше в світовій лі­тературі поставив питання про необхідність формування особливої науки — праксеології, яка б розробляла принципи раціональної по­ведінки людей за різних умов.

Ідеї Є. Слуцького, з дещо модернізованим математичним апара­том, широко використані у творах зарубіжних економістів Р. Алле­на, Дж. Хікса, Хауттакера, Дебре, Ерроу та інших.

Праці[ред.ред. код]

  • С.: Кн.: «Сущность кооперации и ее формы». К. 1912;
  • «Сэр Вильям Петти». К. 1914;
  • «К вопросу о законе больших чисел». К. 1925;
  • «Избранные труды: теория вероятности и математическая статистика». М. 1960.
  • Ст. про С.: Allen R. G. D. The Work of Eugen Slutsky. Econometrica, ч. 3. 1950;
  • Четвериков Н. С. Жизнь и научная деятельность Е. Е. Слуцкого. Ученые записки по статистике АН СССР, т. 5. М. 1959.

Література[ред.ред. код]