Слуцький Антон Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Слуцький Антон Йосипович
Слуцкий, Антон Иосифович (1884 -1918) российский революционер.jpg
Народився 1884
Варшава, Російська імперія
Помер 24 квітня 1918(1918-04-24)[1]
Алушта
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
Діяльність революціонер
Партія Російська соціал-демократична робітнича партія
Антон Слуцький
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Знак на місці страти
Searchtool.svg Табличка на колишній дачі "Голубка"

Анто́н Йо́сипович Слу́цький (рос. Антон Иосифович Слуцкий; * 1884, Варшава, Королівство Польське, Російська імперія — † 24 квітня 1918, Алушта, Таврійська губернія, Російська республіка) — більшовицький військовий і політичний діяч, учасник Жовтневого перевороту у Петрограді та встановлення радянської влади у Криму у 1918 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Варшаві в єврейській родині[2]. У революційному русі брав участь з 1905 року. Неодноразово піддавався арештам та засланню.

Після Лютневої революції 1917 року — партійний організатор на Обуховському заводі у Петрограді, член Петербурзького комітету РСДРП(б). Делегат 6-го з'їзду РСДРП(б). На 2-му Всеросійському з'їзді Рад обраний членом Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету.

Загибель[ред. | ред. код]

З березня 1918 року голова Ради Народних Комісарів Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди.

В цей час радянська влада РСР Таврида евакуювалася в умовах посилення контрреволюційних виступів. Активізувалися кримськотатарські націоналісти, які будучи противниками РСР Тавриди раніше ставали жертвами лівого насильства. Голова національного уряду кримських татар - муфтій Номан Челебіджихан став жертвою анархо-революційного терору в Криму. 26 січня 1918 року він був заарештований, а 23 лютого був без суду убитий матросами в Севастополі, його труп був кинутий в Чорне море.

20 квітня стався заколот в Алушті і навколишніх селах узбережжя під керівництвом поручика М. Хайретдінова і штаб-ротмістра С. М. Муфти-заде, що супроводжувався арештами і розстрілами червоногвардійців і більшовиків, постраждали також південнобережні греки.

21-22 квітня 1918 року в село Кизилташ прибуло два автомобілі з колишніми офіцерами, бійцями УНР і татарами. Вони оголосили населенню про вхід до Сімферополя кайзерівських частин і переконували озброїтися і висуватися на Гурзуф і Ялту з метою повалення ослабілої влади Рад.

21 квітня біля села Біюк-Ламбат були заарештовані члени керівництва республіки Тавриди на чолі з головою РНК А. І. Слуцьким і головою губкому РКП (б) Я. Ю. Тарвацкім, якi прямували до Новоросійська. Їх привезли в Алушту і розмістили у підвалi дачі «Голубка» (нині міська бібліотека ім. С. Н. Сергєєва-Ценського, на будівлі встановлена ​​пам'ятна табличка), де розташовувався штаб контрреволюційного заколоту. Разом з іншими керівниками республіки Слуцький був розстріляний поблизу гори Демерджі в ніч на 24 квітня 1918 року. Важко поранені Акімочкін і Семенов залишилися в живих.

Опівдні 24 квітня в Алушту з Севастополя прийшов міноносець Гаджібей. Він обстріляв місто з артилерії. Заколот був придушен загоном революційних матросів з відповідною жорстокістю. Кримськотатарські ополченці були розсіяні і відступили.

Тіла казенних перенесли в єдину братську могилу недалеко від берега моря. Тут поховані голова Раднаркому Антон Слуцький, нарком фінансів Олексій Коляденко, нарком внутрішніх справ Станіслав Новосельський, член ЦВК Республіки Тавриди, голова Таврійського губкому партії Ян Тарвацкій. Тут же поховані комісар праці Алуштинського Ради Тимофій Багликiв, командири красногвардейский загонів І. Кулешов та С. Жилінський, члени Севастопольської Ради А. Бейм та Баранов розстріляні раніше 20 квітня.

Також дивіться[ред. | ред. код]

Джерела інформації[ред. | ред. код]

  • А. Г. Зарубин, В. Г. Зарубин. Без победителей: из истории гражданской войны в Крыму. — Симферополь: Таврия, 1997. — 349 с. — ISBN 978-5-7780-0784-0.
  • Широкорад А. Б. Революция и Гражданская война в Крыму. — Серия: Русская смута 1917—1922. — 2017. — 352 с. — ISBN 978-5-4444-1714-0.
  • Выписки из протоколов следственной комиссии Крымского парламента (курултая) // Советов В., Атлас М. (составители) Расстрел советского правительства крымской республики Тавриды. Сборник к 15-летию со дня расстрела 24/IV 1918 г. — 24/IV1933 г. Симферополь, 1933.
  • Дубко Ю. В. Советская Республика Тавриды: авантюра большевистского государственного строительства. Симферополь, 1999.
  • Семенов И., Расстрел Совнаркома и Центрального Исполнительного Комитета Республики Тавриды в 1918 году // Революция в Крыму. Симферополь, 1923. № 2.
  • Зарубин В. Г. К вопросу о восстании крымских татар в горном Крыму (1918 г.) // Проблемы истории и археологии Крыма. Симферополь, 1994.
  1. Слуцкий Антон Иосифович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. СЛУЦКИЙ Антон Иосифович. Российская еврейская энциклопедия. 2009.