Смбат VII Багратуні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Смбат VII Багратуні
Помер 25 квітня 775[1][2]
Q63301960?, Bagrevandd, Айрарат, Вірменський емірат[1][2]
Діяльність суверен
Титул Q13053623?[3]
Рід Багратіди вірменські
Батько Ashot III Bagratuni[4]
Брати, сестри Vasak Bagratunid
Діти Ashot Msaker[1], Shapuh Bagratunid[1] і Q21009036?

Смбат VII Багратуні (вірм. Սմբատ Է Բագրատունի; д/н —775) — 13-й гахерец ішхан (головуючий князь) в 770775 роках. За перілом Багратуні- правителів рахуєтсья як Смбат III.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син гахерец ішхана Ашота III. У 740-х роках брав участь разом з батьком проти роду Маміконян. Після засліплення батька 748 року відступив з ним до родинних земель. 750 року приєднався до стриєчного брата Саака III. 753 року отримав від останнього посаду спарапета.

761 року після смерті батька успадкував родинні володіння. 770 року за смертю Саака III призначається халіфом аль-Мансуром новим гахерец ішханом. Втім у 775 році приєднався до повстання Мушела VI Маміконяна. Вони разом взяли в облогу Карінн, але лише втратили дозволивши арабському полководцю Амру ібн Амру підійти до Двіна. При цьому Смбат VII ігнорував повідомлення про небезпеку від свого родичаАшота Багратуні з Тарона. Зрештою у вирішальній битві при Багравандівірменське військо зазнало поразки, а Смбат VII загинув. Титул гахерец ішхан привласнив небіж Ашот Багратуні.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — сестра Самвела Маміконяна, ішхана Тарона

Діти:

  • Ашот (760—826), гахерец ішхан
  • Шапух (д/н—821/822), ішхан Тайка
  • Баграт (д/н—792)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • René Grousset, Histoire de l'Arménie des origines à 1071, Paris, Payot, 1947 (réimpr. 1973, 1984, 1995, 2008)
  • Cyrille Toumanoff, Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques, Rome, 1990
  • Christian Settipani, Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs. Les princes caucasiens et l'Empire du vie au ixe siècle, Paris, de Boccard, 2006