Смерть у Венеції (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Смерть у Венеції M:
Morte A Venezia
Death in Venice Poster.jpg
Жанр історична драма
Режисер Лукіно Вісконті
Продюсер Лукіно Вісконті
Сценарист Лукіно Вісконті
Нікола Бадалукко
У головних
ролях
Дірк Богард
Бйорн Андресен
Оператор Паскуаліно Де Сантіс
Музика Густава Малера
Монтаж Руджеро Мастроянні
Художник Фердинандо Скарфіотті
П'єро Тозі (по костюмах)
Кінокомпанія Alfa Cinematografica, Warner Brothers Pictures
Тривалість 130 хв.
Мова італійська
Країна Італія Італія
Франція Франція
Рік 1971
Дата виходу 1 березня 1971
Кошторис US$5.000.000
IMDb ID 0067445
CMNS: Смерть у Венеції на Вікісховищі

«Смерть у Венеції» (італ. Morte A Venezia) — кінофільм-драма італійського режисера Лукіно Вісконті, що вийшов на екрани у 1971 році, екранізація однойменної новели Томаса Манна, що порушує тему життя і смерті, а також одностатевого кохання[1]. Фільм було відмічено багатьма фестивальними та іншими кінематографічними нагородами і номінаціями[2]. Головні ролі виконали Дірк Богард та Бйорн Андресен.

Сюжет[ред.ред. код]

Композитор Густав фон Ашенбах, намагаючись втекти від творчих мук і побутових невдач, приїжджає навесні 1911 року на курорт Лідо поблизу Венеції. Однак і тут Ашенбаху не судилося знайти душевний спокій — одного разу на пляжі він зустрічає дивовижно красивого хлопчика Тадзіо, чия юність і привабливість зачаровують композитора з першого погляду. Юнак стає для Ашенбаха символом всього того, чого так не вистачає йому самому. Густав не може собі заборонити милуватися Тадзіо, але в той же час усвідомлює неможливість їхнього союзу. Почуття безвиході та приреченості посилюється смертельною хворобою Ашенбаха, та усе ж таки він вирішує провести свої останні хвилини, милуючись красою Тадзіо, згадуючи найважливіші моменти свого життя і переоцінюючи їх наново.

В ролях[ред.ред. код]

Актор Роль
Дірк Богард Густав фон Ашенбах Густав фон Ашенбах
Бйорн Андресен Тадзіо Тадзіо
Марк Бернс Альфред Альфред
Маріса Беренсон пані фон Ашенбах пані фон Ашенбах
Сільвана Мангано мати Тадзіо мати Тадзіо
Ромоло Валлі менеджер готелю менеджер готелю
Нора Риччі покоївка покоївка
Кароль Андре Есмеральда Есмеральда
Франко Фабріці перукар перукар


Реакція[ред.ред. код]

Фільм високо оцінений критиками і публікою. Так, на сайті «Rotten Tomatoes» він отримав 73 відсотки «свіжого» рейтингу критиків і 70-процентний рейтинг аудиторії.[3]

Факти[ред.ред. код]

  • Вісконті здійснив для фільму істотну переробку структури однойменного оповідання Томаса Манна, змінивши професію головного героя з письменника на композитора.
  • У фільмі використано музику з Симфонії № 3 і Симфонії № 5 симфоній Густава Малера і колискова Мусоргського на слова А. Островського «Спи, засни, селянський син» з вокального циклу «Пісні і танцю смерті» у виконанні Маші Предіт.

Нагороди[ред.ред. код]

Картина була удостоєна ювілейної премії «з нагоди 25-річної річниці Каннського фестивалю», але головний приз «Золота пальмова гілка» все-таки дістався фільму британського режисера Джозефа Лоузі «Посередник». Деякі учасники церемонії нагородження визнали це образливим для Лукіно Вісконті.[4]

Стрічка отримала наступні нагороди:[2]

Номінації[ред.ред. код]

У березні 2016 року фільм увійшов до рейтингу 30-ти найвидатніших ЛГБТ-фільмів усіх часів, складеному Британським кіноінститутом (BFI) за результатами опитування понад 100 кіноекспертів, проведеного до 30-річного ювілею Лондонського ЛГБТ-кінофестивалю BFI Flare[5][6].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]