Смирення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кандидат в буддистські священики зобов'язаний смирятися. Таїланд. Уттарадіт. 2007 р.

Смирення (смиренність, смиренство, сумирність) — моральна якість та чеснота. Смиренність — властивість особиста чи спільна, етнічна чи національна. Тлумачення смирення як ознаки слабкості, не гідної справжньої людини — помилкове.

Смиренність — протилежна гордині.


Смиренність — християнська чеснота[ред.ред. код]

Смиренність — фундаментальна християнська чеснота, засіб визнання правди. В першу чергу це визнання тієї правди, що ми таки далеко не на все здатні, що ми насправді слабкі. Це визнання правди, що ми таки справді гріховні.

Смиренність — божественна властивість[ред.ред. код]

Смиренність — воістину божественна властивість, сама суть і сяйво тієї Слави, що нею, як співається у Божественній літургії, сповнені небо і земля. Бог смиренний тому, що Він досконалий; Його покора і є Його славою і джерелом усього достеменно прекрасного, високого, джерелом добра і досконалості, і кожен, хто наближується до Бога і впізнає Його, відразу прилучається до божественної покори і її краси.

Смиренність Діви Марії[ред.ред. код]

Саме через свою покору Діва Марія, Мати Божа, стала радістю цілого світу, найвищим об'явленням краси на землі; те ж можна сказати і про всіх святих і про кожну людину в рідкісні хвилини її спіткання з Богом.

Засоби отримання для християнина[ред.ред. код]

Для християнина — відповідь проста: споглядати Христа, Втілену Божественну Смиренність, Того, що в Ньому Бог явив раз і назавжди всю славу Свою у покорі і всю покору Свою у славі. Христос сказав у ніч Своєї найвищої покори: «Тепер ось прославився Син Людський, і в Ньому прославився Бог» (їв. 13:31).

Смиренність — початок правдивого покаяння[ред.ред. код]

Смиренність — це початок правдивого покаяння. Смиренність — насамперед і найбільше є відновленням, поверненням до істинного стану речей, до вірних понять. Покаяння отримує поживу від покори, і покора, висока божественна смиренність — це його плід і вершина.

Цитати про смиренність[ред.ред. код]

  • «Навчіться від мене, бо Я тихий і серцем покірливий» (Мт. 11:29). — Христос
  • «Тікаймо від фарисейської зарозумілості (пишномовного багатослів'я) — цього дня, — і навчімося митаревої величі слів смиренних…». — говориться в кондаку
  • В євангельській притчі (Лк. 18:10-14) показано людину, цілком задоволену собою, яка гадає, що вона виконує «весь закон», всі вимоги релігії. Цей чоловік самовпевнений і пишається собою. Хоча насправді він викривлює і не розуміє сенсу вимог релігії. Він дозирає в них лише виконання зовнішніх обрядів і оцінює своє благочестя залежно від суми грошей, які він жертвує на храм. Митар, навпаки, принижує себе, і його смиренність виправдовує його перед Богом.
  • Шлях смирення низький, але до високої батьківщини — Неба веде. Якщо хочеш досягти цієї батьківщини, цим шляхом іди.
  • Правдиво смиренний засмутитися і гніватися від докору не може, тому що вважає себе гідним всякого приниження. Святитель Тихон Задонський
  • Смиренність і скромність стають видимі через скромність одягу й смиренність поводження. Про тишу душевну свідчать тиха розмова, стримана жестикуляція і міміка, чемність і делікатність у спілкуванні. — Пам'ятка про церковне благочестя та монастирський етикет

Посилання[ред.ред. код]