Очікує на перевірку

Смирнов Володимир Іванович (математик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Смирнов Володимир Іванович
рос. Владимир Иванович Смирнов
Народився29 травня (10 червня) 1887
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер11 лютого 1974(1974-02-11)[1][2] (86 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР[1]
ПохованняКомаровське селищне кладовище
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьнауковець, викладач університету, статистик, математик
Alma materфізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd (1910)
Друга Санкт-Петербурзька гімназія (1907)[3]
Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d] (1909)
Санкт-Петербурзький державний університет[4]
Галузькомплексний аналіз, теорія функцій і математика
ЗакладThe First Saint-Petersburg Gymnasiumd
Петербурзький державний університет шляхів сполучення[2]
Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського[2]
Ленінградський державний університет[5]
Q4201776?
Математичний інститут імені Стєклова
математико-механічний факультет Санкт-Петербурзького державного університетуd
Фізичний факультет Санкт-Петербурзького державного університетуd
Faculty of Mechanics and Mathematics of Perm State National Research Universityd
Посададиректор
Вчене званняакадемік АН СРСР[d]
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук (1936) і професор (1915)
Науковий керівникСтєклов Володимир Андрійович
Відомі учніАлександров Олександр Данилович[6]
Vasiliy Babichd[6]
Mikhail Birmand[6]
Gennady Goluzind
Єругін Микола Павловичd
Ivan Aleksandrovich Lappo-Danilevskyd
Соболєв Сергій Львович
Аспіранти, докторантиКанторович Леонід Віталійович[4]
Solomon Mikhlind[4]
Шагінян Арташес Лапарітовичd[4]
Vladimir Yakubovichd[4]
Єругін Микола Павловичd[4]
Лозинський Сергій Михайлович[4]
Ivan Aleksandrovich Lappo-Danilevskyd[4]
Gennady Goluzind[4]
Pavel Petrovich Korovkind[4]
Купрадзе Віктор Дмитрович[4]
Соболєв Сергій Львович[4]
Viktor Khavind[4]
ЧленствоАкадемія наук СРСР
Російська академія наук
Сербська академія наук і мистецтв (11 лютого 1974)
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора
Сталінська премія
CMNS: Смирнов Володимир Іванович у Вікісховищі

Володи́мир Іва́нович Смирно́в (29 травня (10 червня) 1887, Санкт-Петербург — 11 лютого 1974, Ленінград) — російський і радянський математик, академік АН СРСР. Герой Соціалістичної Праці. Лауреат Сталінської премії другого ступеня.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї Іванна Миколайовича Смирнова, протоієрея Ліцейської церкви, який у 1870—1900 роках викладав Закон Божий та цивільне право в Олександрівському ліцеї[ru] та мав при ліцеї квартиру. Деякий час навчався в Другій Санкт-Петербурзькій Гімназії. Бувши студентом Санкт-Петербурзького університету в 1907—1909 роках, викладав фізику в Першій Санкт-Петербурзькій класичній гімназії[ru]. Закінчив університет 1910 року, 1915 року став професором і продовжував викладацьку діяльність в університеті до кінця життя. У 1912—1930 роках був професором Петербурзького (Ленінградського) інституту інженерів шляхів сполучення, у 1929—1935 роках працював у Сейсмологічному[ru] та Математичному[ru] інститутах АН СРСР.

У серпні 1941 року В. І. Смирнов був евакуйований у Перм і зарахований з 8 серпня на посаду завідувача кафедри теоретичної механіки Пермського університету[7]. Однак, у зв'язку з відкликанням Інституту математики та механіки 16 вересня того ж року В. І. Смирнова відраховано із зазначеної посади. У роки Німецько-радянської війни, перебуваючи в евакуації, організував у Єлабузькій філії Ленінградського університету аеродинамічну групу, яка під його керівництвом виконала низку робіт з оборонної тематики. Викладав на математико-механічному[ru] та фізичному[ru] факультетах ЛДУ. 1931 року став заступником директора Науково-дослідного інституту математики і механіки ЛДУ з наукової частини, а від 1937 до 1952 був директором цього інституту.

Основні праці з теорії функцій комплексної змінної: уніформізація багатозначних аналітичних функцій, дослідження фуксових груп і фуксових функцій, дослідження повноти системи многочленів, ортогональних на спрямлюваному замкнутому контурі, питання, пов'язані з граничними значеннями аналітичних функцій. У низці досліджень (разом із С. Л. Соболєвим) Володимир Іванович Смирнов розробив новий метод розв'язування деяких задач теорії поширення хвиль у пружних середовищах із плоскими межами. Вивчив функціонально-інваріантні розв'язки лінійних рівнянь еліптичного типу з будь-яким числом змінних.

Одне з перших видань першого тому курсу Смирнова, 1930

Автор популярного «Курсу вищої математики» (т. 1-5, 1924—1947), за який 1948 року відзначений Сталінською премією другого ступеня. Відомі учні В. І. Смирнова: Г. М. Голузін[ru], І. О. Лаппо-Данилевський[ru], С. Л. Соболєв.

В. І. Смирнов помер 11 лютого 1974 року в Ленінграді. Похований на Комаровському цвинтарі.

Світогляд

[ред. | ред. код]

В. І. Смирнов був віруючою людиною: письменник Л. Пантелєєв у своїй книзі «Вірую», характеризуючи свого друга письменника Є. Шварца, пише, що Шварц

…з великою повагою розповідав про людей богомольних,— наприклад, про Володимира Івановича Смирнова, про нашого уславленого математика, академіка,— про те, як той щосуботи їздить із Комарова в Нікольський морський собор до всенощної.
Оригінальний текст (рос.)
…с большим уважением рассказывал о людях богомольных, — например, о Владимире Ивановиче Смирнове, о нашем прославленном математике, академике, — о том, как тот каждую субботу ездит из Комарова в Никольский Морской собор ко всенощной.[8]

Академік О. Д. Александров згадував:

Батько Володимира Івановича… був священником, викладачем Закону Божого в Ліцеї, де колись навчався Пушкін. <…> Із сім'ї він успадкував звичаї та міцну православну віру… яку він, проте, не демонстрував, а зберігав у собі. Все життя Володимир Іванович залишався віруючим, і коли я якось запитав його про віру, він спокійно та щиро відповів: «Я, знаєте, просто вірю…». І можна думати, що в його характері, в його діяльності, у всьому його образі виявлялася позиція глибокого християнина, все життя якого виявляється відданим служінням людям, потрібній їм справі, з доброзичливістю та високою вимогливістю…
Оригінальний текст (рос.)
Отец Владимира Ивановича… был священником, преподавателем Закона Божьего в Лицее, где когда-то учился Пушкин. <…> Из семьи он унаследовал обычаи и прочную православную веру… которую он, однако, не демонстрировал, а хранил в себе. Всю жизнь Владимир Иванович оставался верующим, и когда я как-то спросил его о вере, он спокойно и искренне ответил: «Я, знаете, верю попросту…». И можно думать, что в его характере, в его деятельности, во всем его облике проявлялась позиция глубокого христианина, вся жизнь которого оказывается преданным служением людям, нужному им делу, с доброжелательностью и высокой требовательностью…[9]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина, Є. П. Охлопкова, математикиня. Син, Микита Володимирович Смирнов, кандидат фізико-математичних наук, працював співробітником НДІ математики та механіки ЛДУ, згодом доцентом кафедри вищої математики та математичної фізики фізичного факультету ЛДУ імені А. О. Жданова. Онук, Володимир Микитович Смирнов (нар. 14.05.1961), закінчив кафедру загальної фізики № 1 (1984), кандидат фізико-математичних наук, працював на кафедрі обчислювальної фізики фізичного факультету ЛДУ, потім підприємець, колекціонер старовинної цегли[10].

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]
В. І. Смирнов на монеті Банку Росії

Член-кореспондент Академії наук СРСР від 1932 року, доктор фізико-математичних наук від 1936 року, академік від 1943 року.

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • Ім'я академіка В. І. Смирнова присвоєно НДІ математики та механіки СПбДУ[11], а також аудиторії фізичного факультету СПбГУ, в якій установлено портрет.
  • Семінар імені В. І. Смирнова з математичної фізики (Санкт-Петербурзьке відділення Математичного інституту імені В. А. Стеклова РАН)

Адреси в Санкт-Петербурзі

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Курс вищої математики, 5 томів у 6 книгах:

  • Том I: 1. Функціональна залежність і теорія границь 2. Поняття про похідну та її застосування 3. Поняття про інтеграл та його застосування 4. Ряди та їх застосування до наближених обчислень 5. Функції кількох змінних 6. Комплексні числа, початки вищої алгебри та інтегрування функцій.
  • Том II: 1. Звичайні диференціальні рівняння 2. Лінійні диференціальні рівняння та додаткові відомості з теорії диференціальних рівнянь 3. Кратні та криволінійні інтеграли, невласні інтеграли та інтеграли, що залежать від параметра 4. Векторний аналіз та теорія поля 5. Основи диференціальної геометрії 6. Ряди Фур'є 7. Рівняння з частковими похідними математичної фізики.
  • Том III, частина 1: 1. Визначники та розв'язування систем рівнянь 2. Лінійні перетворення та квадратичні форми 3. Основи теорії груп та лінійні подання груп.
  • Том III, частина 2: 1. Основи теорії функцій комплексної змінної 2. Конформне перетворення та плоске поле 3. Застосування теорії лишків, цілі та дробові функції 4. Функції багатьох змінних та функції матриць 5. Лінійні диференціальні рівняння 6. Спеціальні функції 7. Зведення матриць до канонічної форми
  • Том IV: 1. Інтегральні рівняння 2. Варіаційне числення 3. Загальна теорія рівнянь із частковими похідними 4. Граничні задачі.
  • Том V: 1. Інтеграл Стілтьєса 2. Функції множин та інтеграл Лебега 3. Функції множин. Абсолютна неперервність. Узагальнення поняття інтеграла 4. Метричні та нормовані простори 5. Простір Гільберта.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Смирнов Владимир Иванович (математик) // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. ↑ https://books.google.cat/books?id=vFHVCgAAQBAJ — С. 71.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. ↑ https://arxiv.org/abs/1710.01535 — С. 4–7.
  6. ↑ а б в http://www.mathsoc.spb.ru/pantheon/smirnov/footprints.pdf
  7. ↑ Смирнов Владимир Иванович [Архівовано 2021-11-30 у Wayback Machine.] // Забытые имена Пермской губернии.
  8. ↑ Пантелеев Л. Верую…: Последние повести.— Л.: Сов. писатель, 1991.— 14 с.
  9. ↑ Александров А. Д. Статьи разных лет / А. Д. Александров. — Новосибирск: Наука, 2008. — iv + 804 с. — (Избранные труды; Т. 3).
  10. ↑ Иванов Д. Подкова на счастье. Петербуржец составил каталог старинных кирпичных клейм // Санкт-Петербургские ведомости. — 2021. — 22 окт.
  11. ↑ NIIMM. web.archive.org. 11 січня 2012. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 27 липня 2022.

Джерела та посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Смирнов_Володимир_Іванович_(математик)&oldid=41723083