Смирнов Микола Іванович (міністр)

Смирнов Микола Іванович
рос. Николай Иванович Смирнов
Народився	1 (14) лютого 1904 Ніколаєвськ, Царівський повітd, Астраханська губернія, Російська імперія
Помер	19 травня 1974(1974-05-19) (70 років) Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	агроном, політик
Alma mater	Saratov State Agrarian Universityd (1926)
Науковий ступінь	кандидат сільськогосподарських наук
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Микола Іванович Смирнов (14 лютого 1904(19040214), слобода Ніколаєвська Царевського повіту Астраханської губернії, тепер місто Ніколаєвськ Волгоградської області, Російська Федерація — 19 травня 1974, місто Ленінград, тепер Санкт-Петербург, Російська Федерація) — радянський діяч, 1-й заступник голови Ради міністрів РРФСР, міністр виробництва та заготівель сільськогосподарських продуктів РРФСР, заступник голови Держплану СРСР, голова Ленінградського облвиконкому. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1966 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 5—6-го скликань. Кандидат сільськогосподарських наук (1946). Член-кореспондент Всесоюзної Академії сільськогосподарських наук імені Леніна (ВАСГНІЛ) (1960).

Життєпис

Народився в селянській родині.

У 1918—1920 роках служив у Червоній армії в місті Астрахані.

У 1921—1922 роках — слідчий дорожньо-транспортного відділу Астраханської надзвичайної комісії (ЧК).

У 1925 році закінчив Саратовський сільськогосподарський інститут.

У 1925—1929 роках — районний агроном земельного управління, уповноважений Головного бавовняного комітету по Нижній Волзі в Астраханській губернії.

У 1929—1930 роках — уповноважений Головного бавовняного комітету по нових бавовняних районах СРСР.

У 1930—1931 роках — заступник керуючого Ростовського тресту бавовняних радгоспів.

У 1931—1933 роках — старший агроном радянсько-перського акціонерного товариства «Персбавовна» в місті Тегерані.

У 1933—1936 роках — старший агроном Астраханської державної планової комісії. Одночасно науковий співробітник науково-дослідного інституту із бавовництва в нових районах СРСР.

У 1936—1937 роках — консультант з питань бавовництва при уряді Персії (Ірану).

У 1937—1939 роках — директор і науковий керівник бавовняного дослідного поля «Новниха» науково-дослідного інституту із бавовництва в нових районах СРСР в місті Астрахані.

У 1939—1946 роках — директор Астраханської комплексної сільськогосподарської дослідної станції.

У грудні 1946 — лютому 1954 року — директор Північного науково-дослідного інституту гідротехніки і меліорації Міністерства сільського господарства РРФСР у місті Ленінграді.

Член ВКП(б) з 1947 року.

19 лютого 1954 — лютий 1957 року — 1-й заступник голови виконавчого комітету Ленінградського обласної ради депутатів трудящих.

У лютому 1957 — жовтні 1961 року — голова виконавчого комітету Ленінградського обласної ради депутатів трудящих.

У вересні 1961 — березні 1962 року — заступник голови Державного планового комітету Ради міністрів СРСР. Одночасно 15 листопада 1961 — 4 квітня 1962 року — міністр СРСР.

24 березня 1962 — 18 січня 1964 року — 1-й заступник голови Ради міністрів РРФСР. Одночасно 24 березня 1962 — 18 січня 1964 — міністр виробництва та заготівель сільськогосподарських продуктів РРФСР.

З січня 1964 року — персональний пенсіонер союзного значення в Ленінграді. У 1964—1974 роках працював консультантом Північного науково-дослідного інституту гідротехніки і меліорації.

Основні напрямки досліджень — меліорація сільського господарства. Розробляв агрономічні та меліоративні заходів із освоєння Волго-Ахтубінської заплави і дельти річки Волги; вивчав раціональні методи осушення, освоєння і сільськогосподарського використання перезволожених земель в Нечорноземній зоні, особливо торфовищ. У 1960 році обраний членом-кореспондентом ВАСГНІЛ; був головою секції осушення земель Відділення гідротехніки і меліорації ВАСГНІЛ, головою наукової ради з торфу при президії академії.

Помер 19 травня 1974 року. Похований в Ленінграді (Санкт-Петербурзі).

Нагороди

• орден Леніна (1957)
• орден Трудового Червоного Прапора
• медаль «За трудову доблесть»
• п'ять золотих медалей ВДНГ
• медалі

Джерела

• Смирнов Николай Иванович [Архівовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Смирнов Николай Иванович [Архівовано 3 листопада 2019 у Wayback Machine.]