Смирнов Петро Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Смирнов Петро Олександрович
Smirnov PA.jpg
Народився 29 травня 1897(1897-05-29)
селище Біло-Холуницького заводу Слобідського повіту В'ятської губернії, тепер Російська Федерація
Помер 22 лютого 1939(1939-02-22) (41 рік)
місто Москва
·розстріл[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Національність росіянин
Діяльність Комісар, політик
Учасник Громадянська війна в Росії
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання армійський комісар 1-го рангу
Партія ВКП(б)
Нагороди Орден ЛенінаОрден Червоного Прапора

Петро Олександрович Смирнов (29 травня 1897(18970529), селище Біло-Холуницького заводу Слобідського повіту В'ятської губернії, тепер місто Біла Холуниця Кіровської області, Російська Федерація — розстріляний 22 лютого 1939, місто Москва) — радянський військовий діяч, армійський комісар 1-го рангу. Член ЦВК СРСР у 1935—1938 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (19371938).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1910 році землекопом на будівництві дороги. Після закінчення в 1913 році ремісничої школи у місті В'ятці працював учнем столяра і столяром. У 1914—1917 роках — верстатник і слюсар Лисьвенського заводу. У січні —лютому 1916 року перебував під арештом за участь в нелегальних зборах.

Член РСДРП(б) з березня 1917 року.

У 1917—1918 роках служив у Червоній гвардії Лисьвенського заводу, потім був членом губернського червоногвардійського штабу в Пермі. У березні — квітні 1918 року — комісар Північного летючого загону з придушення куркульського повстання в Осінському повіті Пермської губернії.

З 1918 року служив у Червоній армії. Учасник громадянської війни на Східному, Південно-Східному та Кавказькому фронтах: комісар 8-го Уральського полку (1918—1919), комісар бригади (1919—1920), комісар штабу, начальник інструкторського і оргінструкторского відділів політичного відділу Запасної армії Кавказького фронту (1920—1921). У березні 1921 року, як делегат 10-го з'їзду РКП(б), брав участь в придушенні Кронштадтського заколоту.

У 1921—1924 роках — комісар дивізій і корпусів у Північно-Кавказькому (1921—1923), Приволзькому (1923) і Московському (1923—1924) військових округах.

У травні — жовтні 1924 року — заступник начальника організаційного відділу Політичного управління РСЧА. У 1924—1925 роках — слухач Військово-політичних академічних курсів вищого політичного складу РСЧА. У 1925—1926 роках — заступник начальника організаційного відділу Політичного управління РСЧА.

У 19261928 роках — член Революційної військової ради — начальник політуправління Балтійського флоту.

У 19281929 роках — член Революційної військової ради — начальник політуправління Північно-Кавказького військового округу.

У 1929—1931 роках — слухач курсів марксизму при ЦВК СССР.

У 19311933 роках — член Революційної військової ради — начальник політуправління Приволзького військового округу.

У 19331935 роках — член Військової ради — начальник політуправління Білоруського військового округу.

У 19351937 роках — член Військової ради — начальник політуправління Ленінградського військового округу.

З липня 1937 року — начальник Політичного управління РСЧА, з жовтня 1937 року — заступник Народного комісара оборони СРСР, одночасно в 19341938 роках — член Військової ради при Народному комісарові оборони СРСР. Один з головних організаторів репресій в армії — санкціонував або був ініціатором арешту багатьох командирів і політпрацівників Червоної армії, а потім і ВМФ.

12 грудня 1937 року був обраний депутатом Ради Союзу Верховної Ради СРСР 1-го скликання від Дніпропетровської області УРСР.

30 грудня 1937 — вересень 1938 — народний комісар Військово-морського флоту СРСР. Фактично виконував обов'язки до 30 червня 1938 року.

Заарештований органами НКВС СРСР 30 червня 1938 року. Засуджений Воєнною колегією Верховного Суду СРСР 22 лютого 1939 року за звинуваченням в участі у військово-фашистській змові до вищої міри покарання. Розстріляний того ж дня.

Посмертно реабілітований 16 травня 1956 року.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Репрессии в Красной Армии (30-е годы). Сборник документов из фондов Российского Государственного Военного Архива. Составители Кристиани А., Михалева В. — Napoli, 1996.