Смирнов Станіслав Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Смирнов Станіслав Костянтинович
Stanislav Smirnov2005 2.JPG
Народився 3 вересня 1970(1970-09-03) (48 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater математико-механічний факультет Санкт-Петербурзького державного університету[d] і Saint Petersburg Lyceum 239[d]
Науковий керівник Nikolai Georgijewitsch Makarow[d][1] і Viktor Khavin[d]
Заклад Женевський університет
Членство Американське математичне товариство і Європейська академія
Нагороди
Сторінка в Інтернеті unige.ch/~smirnov/

Смирно́в Станісла́в Костянти́нович (рос. Смирнов Станислав Константинович; нар. 3 вересня 1970(19700903) Ленінград, РРФСР) — видатний російський математик, лауреат Філдсівської премії 2010 року. Наразі Смирнов працює в Женевському університеті. Основна робота зосереджена в області комплексного аналізу, динамічних систем та теорії ймовірностей.[2][3]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Смірнов народився 3 вересня 1970 року в Ленінграді, СРСР (зараз Санкт-Петербург, Росія). До 1987 року навчався в спеціалізованому математичному Санкт-Петербурзькому ліцеї № 239. Двічі здобував золоту медаль на Міжнародній математичній олімпіаді (1986, 1987) з абсолютним результатом. 1992 року отримав ступінь бакалавра в Санкт-Петербурзькому державному університеті, де він працював під керівництвом Віктора Хавіна.[4] Ступінь доктора філософії здобув у Каліфорнійському технічному інституті (дисертація мала назву Спектральний аналіз множин Жюліа) у 1996 році.[5] Смірнов займав дослідницькі посади в Єльському університеті, Інституті математики Макса Планка в Бонні, а також в Інституті перспективних досліджень у Принстоні.[4][6] У 1998 році він почав працювати в Королівському технологічному інституті у Стокгольмі, а починаючи з 2003 року має посаду професора математичного аналізу в групі математичної фізики та теорії ймовірностей Женевського університету.[4][7]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Дружина Тетяна Смирнова-Нагнибіда, з якою познайомився ще на математичному гуртку, теж математик, професор у Женевському університеті.[8] Виховує дочку Олександру (2002) та сина Миколу (2006).

Дослідження[ред. | ред. код]

В першу чергу Смірнов відомий своєю роботою в області теорії протікання, де він довів формулу Карді для перколяції на гексагональній (трикутній) решітці, а також довів конформну інваріантність для різних двовимірних моделей.[6] Теорема Смірнова допомогла в чіткому завершенні теорії перколяції на трикутній решітці.

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

У 2010 році Смірнов був нагороджений премією Філдса «за доведення конформної інваріантності двовимірної перколяції та моделі Ізинга в статистичній фізиці» .[10] Після отримання премії Смірнов висловив своє бажання продовжувати робити важливі математичні відкриття, сказавши «Я очікую довести ще більше теорем. Я сподіваюся, що важливість цієї премії не загальмує мене.»[11]

Лекції[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Математична генеалогія — 1997.
  2. Stanislav Smirnov's publications on Google Scholar. 
  3. Stanislav Smirnov's home page. Архів оригіналу за 2013-07-08. 
  4. а б в Stanislav Smirnov's home page
  5. [1]
  6. а б Clay Mathematics Institute. Архів оригіналу за 2013-07-08. 
  7. Stanislav Smirnov's page at the University of Geneva (French). University of Geneva. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2010-08-19. 
  8. Tatiana Smirnova-Nagnibeda. Home page (англійською). Архів оригіналу за 2012-05-07. Процитовано 2010-08-19. 
  9. http://www.ae-info.org/ae/Member/Smirnov_Stanislav.  Проігноровано невідомий параметр |hrsg= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |titel= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |zugriff= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |sprache= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)
  10. Rehmeyer, Julie (2010-08-19). Stanislav Smirnov profile. International Congress of Mathematicians. Процитовано 2010-08-19. 
  11. Bellos, Alex (19 August 2010). Mathematics 'Nobel' rewards boundary-busting work. New Scientist (Reed Business Information Ltd). Процитовано 19 August 2010.