Смоленська ТЕЦ-2
 | ||||
| 54°46′17″ пн. ш. 32°08′38″ сх. д. / 54.77139000002777180° пн. ш. 32.14389000002777408° сх. д.Координати: 54°46′17″ пн. ш. 32°08′38″ сх. д. / 54.77139000002777180° пн. ш. 32.14389000002777408° сх. д. | ||||
| Країна |
 Росія | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування |
Росія Смоленська область, Смоленськ | |||
| Введення в експлуатацію | 1973—1975 (перша черга), 1982 (друга черга) | |||
| Вид палива | природний газ | |||
| Водозабір | Дніпро | |||
| Котельні агрегати | 4 парові Барнаульський котельний заводу БКЗ-210-140-7 (перша черга), 1 паровий Таганрозький котельний завод ТГМЕ-464 (друга черга), 3 водогрійні Дорогобузький котельний завод КВГМ-100 (водогрійне обладнання) | |||
| Турбіни | 1 парова Ленінградський металічний завод ПТ-60-130/13 + 1 парова Уральський турбінний завод Т-100/120-130-2 (перша черга), 1 парова Уральський турбінний завод Т-110/120-130-4 (друга черга) | |||
| Встановлена електрична потужність |
275 | |||
| Сайт | smolensk-tsk.ru/about/history/ | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  Смоленська ТЕЦ-2 | ||||
 | ||||
 Смоленська ТЕЦ-2 у Вікісховищі | ||||
Смоленська ТЕЦ-2 — теплова електростанція на заході Росії, у Смоленській області.
У 1973—1975 роках на майданчику станції, розташованому на східній околиці Смоленська, ввели в експлуатацію котельню із чотирма паровими котлами Барнаульського котельного заводу БКЗ-210-140-7 продуктивністю по 210 тон пари, від яких живились дві турбіни — ПТ-60-130/13 потужністю 60 МВт від Ленінградського металічного заводу та Т-100/120-130-2 з показником 105 МВт, постачену Уральським турбінним заводом.
В 1982-му додатково запустили котел Таганрозького котельного заводу ТГМЕ-464 продуктивністю 500 тонн пари на годину та турбіну Уральського турбінного заводу Т-110/120-130-4 потужністю 110 МВт.
Окрім виробництва електроенергії станція забезпечує теплом споживачів міста Смоленськ, при цьому відбори від трьох турбін забезпечують теплову потужність на рівні 474 Гкал/год. Крім того, для покриття пікових навантажень у 1979, 1980 та 1986 роках додатково встановили три водогрійних котли Дорогобузького котельного заводу типу КВГМ-100 тепловою потужністю по 100 Гкал/год. Смоленській ТЕЦ-2 також належить розташований у північній частині міста майданчик колишньої Смоленської ТЕЦ-1, де зберегли частину обладнання загальною тепловою потужністю 196 Гкал/год — два водогрійні котли типу ПТВМ-50-1, здатні продукувати по 50 Гкал/год, та чотири введені в дію ще у 1958—1962 роках старі парові котли (по одному типів БМ-45, ТС-20р, ТС-35 та ТП-35ур).
ТЕЦ спроектували для роботи на торфі, проте надалі перевели на природний газ. Останній на момент запуску першої черги надходив по трубопроводу Брянськ – Смоленськ – Верхньодніпровський, а з кінця 1970-х у цей район подали ресурс через значно потужнішу систему Торжок — Івацевичі.
Для видалення продуктів згоряння використовують два димарі заввишки 140 та 180 метрів.
Вода для технологічних потреб надходить з річки Дніпро.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 110 кВ.[1][2][3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Об утверждении программы "Развитие электроэнергетики Смоленской области" на 2014-2018 годы от 29 апреля 2013 - Структура установленной мощности и состав электростанций на территории Смоленской области - docs.cntd.ru. docs.cntd.ru. Процитовано 12 січня 2022.
- ↑ Программа энергосбережения Квадра (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 березня 2022. Процитовано 12 січня 2022.
- ↑ naissur1986 (15 серпня 2011). Самые высокие сооружения Смоленска. Блог человека из лета. Архів оригіналу за 6 березня 2018. Процитовано 12 січня 2022.