Смоленське воєводство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

54°46′58″ пн. ш. 32°02′43″ сх. д. / 54.78278° пн. ш. 32.04528° сх. д. / 54.78278; 32.04528Координати: 54°46′58″ пн. ш. 32°02′43″ сх. д. / 54.78278° пн. ш. 32.04528° сх. д. / 54.78278; 32.04528

Смоленське воєводство
POL województwo smoleńskie IRP COA.svg
герб
Гімн:
Богородиця
місто Смоленськ
Найбільше місто Смоленськ, Рославль,
Стародуб, Серпейськ,
Веліж
Країна Велике князівство Литовське
Офіційна мова руська
Населення
 - повне білорусини
Етнікон смоляни
Площа
 - повна 53 000 км²
Дата заснування 1508
Дата ліквідації 1654
Smalenskaje vajavodztva. Смаленскае ваяводзтва.svg

Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Смоленське воєводство

Смоленське воєводство (лат. Palatinatus Smolencensis, пол. województwo smoleńskie, рос. Смоле́нское воево́дство) — адміністративно-територіальна одиниця у складі Великого князівства Литовського. Існувало від 1508 р. до 1793 р., а у періоди з 1514 р. до 1613 р. та від 1654 р. до 1793 р. це воєводство існувало номінально. Площа — близько 53 тисячі км². Центр — місто Смоленськ.

На півночі та сході воєводство межувало з Великим князівством Московським (згодом, Московським царством), на півдні — зі Мстиславським воєводством і з Сіверської землею (з 1635 року — Чернігівським воєводством), на заході — з Вітебським воєводством.

Історія[ред. | ред. код]

У XII столітті навколо м. Смоленська утворилося незалежне від м. Києва Смоленське князівство. У 1395 р. воно було підпорядковане великим князем литовським Вітовтом і з 1404 р. включено до складу Великого князівства Литовського як Смоленська земля, керована великокнязівськими намісниками і користувалася широкою автономією[1]. У 1508 р. Смоленська земля була перетворена в воєводство[2].

Під час московсько-литовської війни 1512—1522 років у 1514 р. Смоленськ був загарбаний московськими військами, а за умовами укладеного в 1522 році Перемир'я територія Смоленського воєводства увійшла до складу Великого князівства Московського[2].

Смоленське воєводство на карті Речі Посполитої в 1635 р. (виділено червоним кольором)</ref>

Під час війни Речі Посполитої з Росією у 1609—1618 роках Смоленщина була завойована польсько-литовськими військами, а в 1611 р., після майже дворічної облоги, був узяте м. Смоленськ. У зв'язку з цим в 1613 р. Сейм Речі Посполитої постановив поновити Смоленське воєводство у складі Великого князівства Литовського. За умовами укладеного в 1618 році Деулінського перемир'я Росія визнала територіальні втрати. До складу зазначеного воєводства увійшли землі Смоленщини з містами Білий, Дорогобуж, Рославль, Смоленськ, Серпейськ, а також московські повіти Невель і Себеж з Червоним Городком, Сіверська земля з Трубчевське князівство і Почапська волость[2]. Положення православних віруючих, які не перейшли в католицизм або унію, значно погіршилися, мало місце утиск інших конфесій крім католицтва й уніатства[3][4].

У 1625 р. у складі згаданого воєводства був утворений Стародубський повіт, а землі, що лежать на північ від нього, утворили Смоленський повіт. За підсумками Смоленської війни 1632—1634 років Росії відійшла Серпейська волость. На частині Сіверщини в 1634 році було утворено Чернігівське воєводство у складі Королівства Польського. 1638 року Невельська волость, Себежська волость і Красногородська волость були передані до складу Полоцького воєводства. У 1644 р. король польський і великий князь литовський заради «жесту доброї волі» передали Росії Трубчевськ[2].

У 1620-1640-х роках на території воєводства проведена була аграрна реформа («Волочна поміра»), тоді звільнена земля роздавалася козакам, литовським татарам, пушкарям, іншим військово-служилим людям і шляхті (на умовах ленного права). У 1633 р. Криштоф Радзивілл отримав в ленне володіння Невельську і Себежську волості. У період від 1611 р. до 1626 р. 9 міст воєводства отримали Магдебурзьке право, в Смоленську було створено 4 ремісничих цехи[2].

Під час війни 1654—1667 років Смоленське воєводство було зайнято російськими військами, вже на початковому етапі війни було узято м. Смоленськ. За підсумками Андрусівського перемир'я 1667 р. і Вічного миру 1686 територія воєводства увійшла до складу Московського царства, але в Речі Посполитій продовжували існувати повітові посади Смоленського воєводства, а з території воєводства «бігла шляхта» (езгулянти) збирала сеймики у м. Вільно. У 1793 р. номінально існувавше Смоленське воєводство було ліквідовано російським окупаційним режимом, а посади смоленських воєвод і каштелянів були перейменовані в мерецьких[2] (див. «Поділи Речі Посполитої»).

Воєводи[ред. | ред. код]

У період від 1514 р. до 1611 р. і з 1654 р. посада воєводи смоленського була номінальною, оскільки у цей час воєводство не знаходилося під його контролем[5][2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Смаленская зямля» // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005 г. — Т.2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С.600. — 788 с. — ISBN 985-11-0378-0. (біл.)
  2. а б в г д е ж Пазднякоў В., «Смаленскае ваяводства» // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005 г. — Т.2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С.598—599. — 788 с. — ISBN 985-11-0378-0. (біл.)
  3. Русская православная церковь. Очерки истории. Выпуск 1. М.: Издание Московской Патриархии, 1988 г. (рос.)
  4. Прерогатива Сигизмунда III Смоленской шляхте, Российский государственный архив древних актов (Литовская метрика) (рос.)
  5. Wolff J., «Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795». — Kraków, 1885. — S.48—49. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]