Смоленське воєводство
54°46′58″ пн. ш. 32°02′43″ сх. д. / 54.78278° пн. ш. 32.04528° сх. д.Координати: 54°46′58″ пн. ш. 32°02′43″ сх. д. / 54.78278° пн. ш. 32.04528° сх. д.
| Смоленське воєводство | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Гімн: Богородиця | |||
| місто | Смоленськ | ||
| Найбільше місто | Смоленськ, Рославль, Стародуб, Серпейськ, Веліж | ||
| Країна | Велике князівство Литовське | ||
| Офіційна мова | руська | ||
| Населення | |||
| - повне | білорусини | ||
| Етнікон | смоляни | ||
| Площа | |||
| - повна | 53 000 км² | ||
| Дата заснування | 1508 | ||
| Дата ліквідації | 1654 | ||
| |||
| |||
Смоленське воєводство (лат. Palatinatus Smolencensis, пол. województwo smoleńskie, рос. Смоле́нское воево́дство) — адміністративно-територіальна одиниця у складі Великого князівства Литовського. Існувало від 1508 р. до 1793 р., а у періоди з 1514 р. до 1613 р. та від 1654 р. до 1793 р. це воєводство існувало номінально. Площа — близько 53 тисячі км². Центр — місто Смоленськ.
На півночі та сході воєводство межувало з Великим князівством Московським (згодом, Московським царством), на півдні — зі Мстиславським воєводством і з Сіверської землею (з 1635 року — Чернігівським воєводством), на заході — з Вітебським воєводством.
Історія[ред. | ред. код]
У XII столітті навколо м. Смоленська утворилося незалежне від м. Києва Смоленське князівство. У 1395 р. воно було підпорядковане великим князем литовським Вітовтом і з 1404 р. включено до складу Великого князівства Литовського як Смоленська земля, керована великокнязівськими намісниками і користувалася широкою автономією[1]. У 1508 р. Смоленська земля була перетворена в воєводство[2].
Під час московсько-литовської війни 1512—1522 років у 1514 р. Смоленськ був загарбаний московськими військами, а за умовами укладеного в 1522 році Перемир'я територія Смоленського воєводства увійшла до складу Великого князівства Московського[2].
Під час війни Речі Посполитої з Росією у 1609—1618 роках Смоленщина була завойована польсько-литовськими військами, а в 1611 р., після майже дворічної облоги, був узяте м. Смоленськ. У зв'язку з цим в 1613 р. Сейм Речі Посполитої постановив поновити Смоленське воєводство у складі Великого князівства Литовського. За умовами укладеного в 1618 році Деулінського перемир'я Росія визнала територіальні втрати. До складу зазначеного воєводства увійшли землі Смоленщини з містами Білий, Дорогобуж, Рославль, Смоленськ, Серпейськ, а також московські повіти Невель і Себеж з Червоним Городком, Сіверська земля з Трубчевське князівство і Почапська волость[2]. Положення православних віруючих, які не перейшли в католицизм або унію, значно погіршилися, мало місце утиск інших конфесій крім католицтва й уніатства[3][4].
У 1625 р. у складі згаданого воєводства був утворений Стародубський повіт, а землі, що лежать на північ від нього, утворили Смоленський повіт. За підсумками Смоленської війни 1632—1634 років Росії відійшла Серпейська волость. На частині Сіверщини в 1634 році було утворено Чернігівське воєводство у складі Королівства Польського. 1638 року Невельська волость, Себежська волость і Красногородська волость були передані до складу Полоцького воєводства. У 1644 р. король польський і великий князь литовський заради «жесту доброї волі» передали Росії Трубчевськ[2].
У 1620-1640-х роках на території воєводства проведена була аграрна реформа («Волочна поміра»), тоді звільнена земля роздавалася козакам, литовським татарам, пушкарям, іншим військово-служилим людям і шляхті (на умовах ленного права). У 1633 р. Криштоф Радзивілл отримав в ленне володіння Невельську і Себежську волості. У період від 1611 р. до 1626 р. 9 міст воєводства отримали Магдебурзьке право, в Смоленську було створено 4 ремісничих цехи[2].
Під час війни 1654—1667 років Смоленське воєводство було зайнято російськими військами, вже на початковому етапі війни було узято м. Смоленськ. За підсумками Андрусівського перемир'я 1667 р. і Вічного миру 1686 територія воєводства увійшла до складу Московського царства, але в Речі Посполитій продовжували існувати повітові посади Смоленського воєводства, а з території воєводства «бігла шляхта» (езгулянти) збирала сеймики у м. Вільно. У 1793 р. номінально існувавше Смоленське воєводство було ліквідовано російським окупаційним режимом, а посади смоленських воєвод і каштелянів були перейменовані в мерецьких[2] (див. «Поділи Речі Посполитої»).
Воєводи[ред. | ред. код]
У період від 1514 р. до 1611 р. і з 1654 р. посада воєводи смоленського була номінальною, оскільки у цей час воєводство не знаходилося під його контролем[5][2].
- Юрій Глібович (1508—1514)
- Юрій Сологуб (+1514)
- Василь Тишкевич (1569—1570)
- Григорій Волович (1571—1577)
- Юрій Остик (1578—1579)
- Філон Кміта (1579—1587)
- Ян Вольмінський (1588—1595)
- Ян Абрамович (1596—1602)
- Петро Дорогостайський (1605—1611)
- Микола Глібович (1611—1621)
- Андрій Сапіга (+1621)
- Михайло Друцький-Соколинський (1621)
- Ян Голубицький-Корсак (1625)
- Олександр Гонсевський (1625—1639)
- Криштоф Гонсевський (1639—1643)
- Юрій Кароль Глібович (1643—1653)
- Павло Ян Сапега (1653; номінований)
- Філіп Казимир Обухович (1653—1656)
- Адам Матей Сакович (1658—1662)
- Михайло Казимир Пац (1663—1667)
- Григорій Казимир Подберезький (1667—1677)
- Криштоф Есьман (1677—1686)
- Стефан Костянтин Пісочинський (1686—1691)
- Адам Тарло (1691—1710)
- Ян Кос (1710—1712)
- Александер Ян Потоцький (1712—1714)
- Францішек Цетнер (1714—1732)
- Міхал Здзіслав Замойський (1732—1735)
- Станіслав Потоцький (1735—1744)
- Петро Павло Сапіга (1744—1771)
- Юзеф Сосновський (1771—1775)
- Юзеф Скумін-Тишкевич (1775—1790)
- Франциск Ксаверій Сапіга (1790—1793)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Смаленская зямля» // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005 г. — Т.2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С.600. — 788 с. — ISBN 985-11-0378-0. (біл.)
- ↑ а б в г д е ж Пазднякоў В., «Смаленскае ваяводства» // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005 г. — Т.2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С.598—599. — 788 с. — ISBN 985-11-0378-0. (біл.)
- ↑ Русская православная церковь. Очерки истории. Выпуск 1. М.: Издание Московской Патриархии, 1988 г. (рос.)
- ↑ Прерогатива Сигизмунда III Смоленской шляхте, Российский государственный архив древних актов (Литовская метрика) (рос.)
- ↑ Wolff J., «Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795». — Kraków, 1885. — S.48—49. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795. — Kraków, 1885. — S. 48—55. (пол.)
- Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.15: Следавікі — Трыо / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш — Мн.: БелЭн, 2002 г. — Т. 15. — 552 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0251-2 (Т. 15). (біл.)
- Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т.2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005 г. — 788 с.: іл. ISBN 985-11-0378-0. (біл.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Думин С. Гербы городов Смоленского воеводства Речи Посполитой, сайт «Союз геральдистов России», 2006 г. (рос.)
| ||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||
