Смоленсько-Московська височина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Смоленсько-Московська височина
Держава Flag of Russia.svg Росія[1]
Адміністративна одиниця Росія[1]

Координати: 55° пн. ш. 35° сх. д. / 55° пн. ш. 35° сх. д. / 55; 35

Смоленсько-Московська височина (рос. Смоленско-Московская возвышенность) розташована на території Ярославської, Владимирської, Московської та Смоленської областей Російської Федерації а також Вітебської області Білорусі.

Опис[ред. | ред. код]

Вона тягнеться з південного заходу на північний схід більше, ніж на 500 км, максимальна висота 320 метрів. Складається з вапняку, пісковику, глин перекритих льодовиковими відкладеннями. Змішані ліси. [2] У межах Московської області Смоленсько-Московська височина віялоподібно розходиться на Клинсько-Дмитровську гряду та Московсько-Окський водорозділ з примикаючою до нього Теплостанською височиною.

Гідрологія[ред. | ред. код]

Смоленсько-Московська височина є водорозділом правих приток верхів'я Волги (р. Лобь, Сестра, Яхрома, Дубна) на північних схилах та верхів'їв Москви-ріки з притоками Руза, Істра, Клязьма на південних схилах. У західній частині Смоленсько-Московська височина збереглася у вигляді відносно цільного масиву. Водороздільний простір являє собою пологі пагорби розділені плоскими западинами та улоговинами. Різниця у висоті між вершинами пагорбів та поверхнями западин складає 15-23 м.

Тектоніка[ред. | ред. код]

Найновіші виміри показують що зараз північно-західні райони Московської області, зокрема Смоленсько-Московська височина піднімаються з амплітудою 1-8 мм на рік, натомість східне Підмосков'я, зокрема Мещерська низовина навпаки опускається на 5-6 мм на рік.[3][4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б GEOnet Names Server — 2018.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014. 
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014.