Смолич Микола Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Васильович Смолич
Смолич Микола Васильович.jpg
Народився 12 (24) червня 1888(1888-06-24)
Санкт-Петербург
Помер 31 липня 1968(1968-07-31) (80 років)
Москва
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність актор і режисер
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв
Заклад Михайлівський театр
Діти Смолич Дмитро Миколайович
Нагороди та премії
Орден Трудового Червоного Прапора

Микола Васильович Смолич (12 (24) червня 1888(18880624), Санкт-Петербург — 31 липня 1968, Москва) — російський і український радянський актор і режисер.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 (24 червня) 1888 року у Санкт-Петербурзі. У В 19051908 роках навчався в Петербурзькому університеті, у 19081911 роках — на драматичних курсах при Петербурзькому театральному училищі (педагоги С. Яковлєв і В. Давидов).

У 19111917 роках — актор (з 1916 року — режисер) Олександринського театру. З 1922 року одночасно режисер Державного театру опери та балету (з 1935 року — імені С. М. Кірова), у 19241930 роках — художній керівник Ленінгргадського малого оперного театру, у 19301936 роках — головний режисер, у 19471948 роках — режисер Большого театру СРСР у Москві. В 19381947 роках — головний режисер, згодом художій керівник і директор Театру опери та балету імені Т. Г. Шевченка у Києві. Член ВКП(б) з 1946 року. В 19611963 роках викладав в Московській консерваторії.

Могила Миколи і Дмитра Смоличів

Помер 31 липня 1968 року в Москві. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2). Поруч з ним похований його син Дмитро.

Творчість[ред. | ред. код]

Серед вистав — «Леді Макбет Мценського повіту» («Катерина Ізмайлова») Д. Шостаковича, «Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського, «Тарас Бульба» М. Лисенка, «Перекоп» Ю. Мейтуса, В. Рибальченка і М. Тіца, «Весілля Кречинського» А. Пащенка «Шевченко» («Поетова доля») В. Йориша, «Мазепа» П. Чайковського, «Снігуронька» М. Римського-Корсакова, «Гугеноти» Дж. Мейєрбера, «Фауст» Ш. Ф. Гуно.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Народний артист СРСР1944 року). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка на будинку по вулиці Пушкінській, 20, в якому мешкав Микола Смолич у 1938—1947 роках

В 1992 році в Києві, на будинку по вулиці Пушкінській, 20, де в 19381947 роках жив та працював режисер, встановлено бронзову меморіальну дошку (барельєф; скульптор О. Родіонов, архітектор Д. Антонюк)[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Захоплюючий Київ[недоступне посилання з липень 2019]

Література[ред. | ред. код]