Смоляки
Смоляки (пандури) — збройні формування, що організовувалися поляками, угорцями і австрійцями для боротьби з опришками, бескидниками і іншими повстанськими формуваннями українців[1] [2].
Смоляки з'явилися у другій половині XVII століття на прикордонних із Угорщиною територіях коли був запроваджений інститут «смоляцької служби»[3]. Часто смоляки діяли спільно із загонами місцевої шляхти. Кількість бійців у смоляцькому загоні коливалась приблизно від 20 до 100 чоловік (в деяких випадках 150) — у залежності від ситуації. Командувач загону отримував щомісячну плату 100 злотих, його підлеглі — в залежності від місця служби: за несення гарнізонної служби у селі чи в певному містечку — 10 злотих на місяць, а за службу на кордоні, в складних польових умовах — 12. «Смоляки» відбували безперервну смоляцьку службу приблизно 5 місяців протягом року — навесні (з половини квітня та до половини червня) та восени (упродовж вересня і листопада). З часом «смоляками» стали називати всіх учасників піших найманих загонів (військ)[4]. На їх утримання навіть встановили додатковий податок[5]. Інколи смоляки переодягалися і видавали себе за опришків, щоб підступно знищувати підрозділи опришків, але завдяки добрій розвідці та уважності опришків це їм вдавалося рідко.
- ↑ Печеніжинський музей О. Довбуша. Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
- ↑ Олекса Довбуш. На всі Карпати співала його бартка
- ↑ Опришківство — помста за кривди. Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 25 березня 2018. [Архівовано 2018-06-23 у Wayback Machine.]
- ↑ Іван Великий Сіль, «бескидники» і «смоляки». Архів оригіналу за 6 листопада 2017. Процитовано 25 березня 2018.
- ↑ Довбуш. Історія народного месника триває. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 25 березня 2018.