Смош (село)
| село Смош | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Чернігівська область |
| Район/міськрада | Прилуцький район |
| Рада | Смоська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1629[1] |
| Населення | 321 |
| Площа | 2,189 км² |
| Густота населення | 146,64 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17531 |
| Телефонний код | +380 4637 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°40′08″ пн. ш. 32°34′01″ сх. д. / 50.66889° пн. ш. 32.56694° сх. д.Координати: 50°40′08″ пн. ш. 32°34′01″ сх. д. / 50.66889° пн. ш. 32.56694° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
116 м |
| Водойми | Смош (річка) |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17531, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с.Смош, вул.Покровська,32 |
| Карта | |
| Мапа | |
| |
Смош — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Населення становить 321 осіб. Орган місцевого самоврядування — Смоська сільська рада, якій підпорядковані села Високе, Заудаївське і Лісове. Розташоване на р. Смош (прит. Удаю), за 19 км від райцентру і залізнич. ст. Прилуки.
Історія[ред. | ред. код]
Вперше згадується 1629. У 1654–1781 входив до складу Прилуцького полку як ратушне село.
1732 віддане на ранг генеральному осавулу Лисенку.
З 1744 відійшло до Розумовських.
Найдавніше знаходження на мапах 1787 рік як Смож.
Є запис: «…….и по жене Полтавской губернии Прилукского уезда в селе Смоиш (?) 107 душ и земли 844 десятины ……»
В цьому записі перераховане придане Любові Іванівни(уроджена Маркович). Чоловік Олександр Гнатович Гижицький (1791/1792 — після 1845) .
Дочка колезького асесора Івана Дмитровича Марковича та Варвари Василівни, уродженої Кулябко-Корецької (разом з батьками була внесена до 6-ю частина Дворянській родоводу книги Чернігівської губернії) . Засновник роду Марковичів — Марк Аврамович (пом. 1712), орендар прилуцький та пирятинський, ім'я якого і стало родовим прізвищем для його нащадків. онучатим племінником Любові Іванівни був історик Олексій Іванович Маркович (1847—1903).
У 1862 році у селі володарському казеному та козачому Смошь ( Смож[2]) була церква, завод та 142 двори де жило 477 осіб[3]
У 1911 році у селі Смошь була Покровська церква [4][5], церковно-парафіївська школа та жило 1321 особа[6]
Під час революції 1905–1907 у Смоші відбувалися селянські заворушення.
У період 1917—1921 у селі кілька разів змінювалась влада.
На 1988 р. у селі — центр, садиба колгоспу ім. 60-річчя утворення СРСР, відділення зв'язку, 8-річна школа, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, бібліотека. 1965 споруджено обеліск у пам'ять про воїнів-односельців, які загинули (185 чол.) на фронтах Німецько-радянської війни, надгробок на могилі червоноармійця, загиблого під час громадянської війни, і надгробок на могилі радянського воїна, який поліг 1943 під час визволення села від німецько-нацистських загарбників.[7].Збереглася — дерев'яна Покровська церква (1831)[8].
Уродженцем села є історик 19 сторіччя Маркевич Олексій Іванович.
Див. також[ред. | ред. код]
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ ВРУ
- ↑ Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Процитовано 11 січня 2022.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862.. elib.shpl.ru. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 114, 544 та 631 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии. (російською). Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 316 з 562.
- ↑ Чернігівщина: Енцикл. довідник. — К.: УРЕ, 1990. — С.752-753.
- ↑ http://ukrainaincognita.com/ru/derevyannye-khramy-ukrayny/smosh.
Посилання[ред. | ред. код]
| Це незавершена стаття з географії Чернігівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
