Смілка широколиста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Смілка широколиста
Ackerpflanze mit weißen Blüten.JPG
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гвоздикові (Caryophyllaceae)
Рід: Смілка (Silene)
Вид:
Смілка широколиста (S. latifolia)
Біноміальна назва
Silene latifolia
Підвиди

Silene latifolia subsp. alba (Mill.) Greuter & Burdet
Silene latifolia subsp. eriocalycina (Boiss.) Greuter & Burdet
Silene latifolia subsp. mariziana (Gand.) Greuter & Burdet

Синоніми

див. текст

Commons-logo.svg Вікісховище: Silene latifolia

Смілка широколиста (Silene latifolia (Poir.), синоніми: смілка біла (Silene alba), меландріум білий (Melandrium album Mill., оберна широколиста (Oberna behen L.)), народні назви: кукіль, куколиця, сліпак) — дворічна дводомна рослина родини гвоздичних.

Назва[ред. | ред. код]

Якщо обережно одірвати квіткову чашечку з частиною квітоніжки, щільно затиснути біля основи пелюстки, а потім ударити по долоні, на якій вона лежить, то вона лунко вибухне. Через це смілку в народі називають «хлопавкою».

Морфологія[ред. | ред. код]

Стебло — висотою 40–100 см, висхідне, у верхній частині розгалужене. Листки — супротивні, еліптичні або еліптично-ланцетні, притиснуто-волосисті, нижні коротко-черешкові, верхні-сидячі. Суцвіття — квітки зібрані в суцвіття у вигляді напівзонтика, що формується з центрального стебла і бічних розгалужень. Пелюстки білі, іноді блідо-рожеві. Корінь — стрижневий.

Розвиток[ред. | ред. код]

Сходить — у березні — травні, а також в кінці літа — на початку осені. Цвіте — на перший або другий рік життя з травня по серпень. Плодоносить — в червні — вересні. Плід — багатонасінна коробочка. Форма плоду — відкрита яйцеподібна. Форма насінини — ниркоподібно-овальна. Колір насіння — сірий з сизуватим відтінком. Розмір — довжина 1,25–1,75, ширина 1–1,25, товщина 0,75 мм, маса 1000 насінин — 0,5–0,7 грама.

Біологічні особливості[ред. | ред. код]

Глибина проростання — не більше 1,5-2 см. Максимальна плодючість — до 14700 насінин.

Екологія[ред. | ред. код]

Росте на луках, узліссях, вздовж лісосмуг, серед чагарників, як бур'ян у посівах, на городах, садах.

Поширення[ред. | ред. код]

Це європейсько-середньоазіатський вид. Поширений по всій Україні, засмічувач багаторічних трав і плодових насаджень.

Хімічний склад[ред. | ред. код]

В корінні містяться сапоніни, вуглевод лактозиноза, в листі — 80 мг% аскорбінової кислоти, 26,5 мг% каротину; в наземній частині до цвітіння — близько 18% білка, 3,5% жиру, 16,5% клітковини.

Використання[ред. | ред. код]

Рослина охоче поїдається на пасовищі великою рогатою худобою, та вівцями. В народній медицині коріння використовували при тахікардії, ревматизмі, хворобах нирок, безсонні, шлункових коліках, зубному болі, для припарок до затведлих фурункулів, гемороїдальних вузлів та пухлинах залоз з метою їх розм'ягчування і зняття больових відчуттів. Декоративний.

У харчуванні[ред. | ред. код]

На Кавказі молоді зеленіючі пагони та паростки збирають і використовують в їжу замість цвітної капусти[1].

Синоніми[ред. | ред. код]


Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Куколиця біла; Оберна широколиста // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 224; 299. — ISBN 5-88500-055-7.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976. — 168 с. — С. 73