Смірнов Олексій Макарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олексій Смірнов
Смирнов Олексій 1973.jpg
Олексій Смірнов у фільмі «В бій ідуть лише „старі“»
Ім'я при народженні: Смірнов Олексій Макарович
Народився 28 лютого 1920(1920-02-28)
Помилка Lua: bad argument #1 to 'len' (string expected, got nil).
Помер 7 травня 1979(1979-05-07) (59 років)
Санкт-Петербург, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, СРСР
Національність: росіянин
Громадянство: СРСР СРСР
Рід діяльності: актор
Роки діяльності: 19461979
IMDb: ID 0807032
Нагороди:
Орден Червоної Зірки  — 1944 Орден Слави II ступеня — 1945 Орден Слави III ступеня — 1944 Медаль «За відвагу» — 1943
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965 Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «В пам'ять 250-річчя Ленінграда»
Провідні ролі Здоровань Федір («Операція «И» та інші пригоди Шурика»)
механік Макарич («У бій ідуть лише „старі“»)

Олексі́й Мака́рович Смірно́в (28 лютого 1920, Данилов, Ярославська губернія, РРФСР — 7 травня 1979, Ленінград, РРФСР) — радянський актор, Заслужений артист РРФСР (1976).

Біографія[ред.ред. код]

Олексій Смірнов народився 28 лютого 1920 року в місті Данилів Ярославської губернії в родині Макара Степановича та Ганна Іванівни Смірнових.

1940 року закінчив театральную студію при Ленінградському державному театру музичної комедії.

В роки радянсько-німецької війни — в діючій армії, служив у військовій розвідці, неодноразово ходив у тил до ворога. Кавалер двох орденів Слави. Завершити війну в Берліні Смирнову не судилось: під час одного з боїв його було сильно контужено вибухом снаряду і після лікування в шпиталі його було демобілізовано. Тяжка контузія призвела до того, що він не міг мати дітей[1]. Так склалося, що найріднішою людиною для артиста лишалась його мати — Смірнова Ганна Іванівна (померла в 1981 році, поховано поруч з сином).

До 1946 року — артист естради, в 19461952 — актор Ленінградського державного театру музичної комедії, в 19521961 — артист «Лендержестради».

З 1961 — актор кіностудії «Ленфільм». Загалом у доробку Олексія Смірнова — понад сімдесят стрічок.

В 1979 році актор опинився в лікарні з серцевим нападом. 7 травня в день виписки він помер, дізнавшись про загибель свого друга Леоніда Бикова. Олексій Макарович хотів віддячити лікарям. Перший тост запропонував за свого найкращого друга та відомого режисера Леоніда Бикова. Хтось розгублено вимовив: «Хіба ж Ви не знаєти — Биков загинув…». Смірнов мовчки вийшов з палати. Коли за хвилину лікарі зайшли до палати актора, Олексій Макарович лежав бездиханним[2].

За іншими джерелами ця легенда про смерть актора близька до істини, але не зовсім точна. До лікарні Олексій Смірнов потрапив уже знаючи про смерть Бикова (Леонід Биков загинув 11 квітня) і саме смерть друга була однією з причин погіршення здоров'я Смірнова. "В день виписки з лікарні, 7 травня, Смірнов вирішив віддячити лікарям невеличким банкетом. До тосту за День Перемоги хтось додав: «Коли дивлюсь „В бій ідуть лише «старі»“, завжди плачу…» Це нагадало Смірнову про смерть друга — Олексій Макарович похмурнів і пішов до палати. Коли лікар заглянув до нього, актор був уже мертвий[3].

Поховано на Південному кладовищі Санкт-Петербурга (3-я Рябінова ділянка, 21-й ряд, 9-я могила).

Творчість[ред.ред. код]

Ролі в театрі[ред.ред. код]

Фільмографія[ред.ред. код]

  1. 1951 — «Сільський лікар»
  2. 1957 — «Балтійська слава» — матрос з «Діани» на демонстрації
  3. 1957 — «Комуніст» — Храмченко
  4. 1958 — «Кочубей» — Буржуй
  5. 1959 — «Горяча душа» — Саприкін
  6. 1959 — «Не май 100 рублів...» — водій вантажівки
  7. 1960 — «Людина з майбутнім» — водій
  8. 1960 — «Переможець» — Вболівальник
  9. 1960 — «Спійманий монах» — слуга Журдена
  10. 1960 — «Роман і Франческа» — гер Фріц
  11. 1961 — «Відрядження» — водій-комбайнер Пошенков
  12. 1961 — «Смугастий рейс» — Книш
  13. 1961 — «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» — посол
  14. 1963 — «Мандат» — начальник станції
  15. 1963 — «Кріпосна актриса» — холоп Кутайсова
  16. 1963 — «Дві неділі» — Кошелев Олексій Петрович, чоловік касирки
  17. 1963 — «Ділові люди» — Білл Дрісколл
  18. 1963 — «Понеділок — день важкий» — повар в кафе-ресторані
  19. 1963 — «Приборкувачі велосипедів» — директор велозаводу
  20. 1963 — «Знайомьтесь, Балуєв!» — відвідувач ресторану
  21. 1964 — «Зайчик» — шумовик у театрі
  22. 1964 — «Ласкаво просимо, або Стороннім вхід заборонено» — завгосп
  23. 1964 — «Повернута музика» — людина з акваріумом
  24. 1964 — «Донська повість» — кашовар
  25. 1964 — «Поїзд милосердя» — майор
  26. 1964 — «Весняні клопоти» — вантажник саджанців
  27. 1965 — «Мати і мачуха» — зав.скотомогильника
  28. 1965 — «Операція «И» та інші пригоди Шурика» — Здоровань Федір / покупець на базарі
  29. 1965 — «Сплячий лев» — Гриценко, касир ліспромхоспу
  30. 1965 — «Чорний бізнес» — Петриченко
  31. 1966 — «Чорт з портфелем»
  32. 1966 — «Хто вигадав колесо?»
  33. 1966 — «У місті С.»
  34. 1966 — «Три товстуни» — шеф-повар в палаці Товстунів
  35. 1966 — «Айболить-66» — Пірат
  36. 1966 — «Гіркі зерна»
  37. 1966 — «Їх знали лише в обличчя» — Бичков
  38. 1967 — «Врятуйте потопаючого»
  39. 1967 — «Дай лапу, Друже!»
  40. 1967 — «Суд» — бас Михайло
  41. 1967 — «Війна і мир» — штабний офіцер
  42. 1967 — «Весілля в Малиновці» — Сметана
  43. 1967 — «12 могил Ходжи Насреддіна» — пациєнт психіатрічної клініки
  44. 1967 — «Житіе та вознесіння Юрася Братчика» (Христос приземлився в Гародне, Христос прыямліўся ў Гародні, Беларусьфільм)» — апостол Петро
  45. 1967 — «Попутного вітру, „Синій птах“!» — боцман в приморському шинку
  46. 1968 — «Сім старих і одна дівчина» — Масленніков
  47. 1968 — «Розвідники» — Василь Сігаєв
  48. 1968 — «Білий рояль»
  49. 1968 — «Вогонь, вода та... мідні труби» — головний пожежний
  50. 1968 — «Золотий годинник» — Кудеяр
  51. 1968 — «Удар! Ще удар!» — водій таксі, пристрастний вболівальник
  52. 1969 — «Непідсудний» — пасажир
  53. 1969 — «Ад'ютант його високоповажності» — спекулянт
  54. 1970 — «Красна площа»
  55. 1970 — «Хазяїн»
  56. 1970 — «Один з нас»
  57. 1970 — «Визволення»
  58. 1971 — «Весняна казка»
  59. 1971 — «Море у вогні»
  60. 1971 — «Мировий хлопець»
  61. 1971 — «Великий бурштин» — портьє на півставки
  62. 1971 — «Де ви, лицарі?»
  63. 1972 — «Коло»
  64. 1972 — «Останні дні Помпеї» — Єремій Бабін
  65. 1972 — «Золоті рога» — Лісовик Капітонич
  66. 1972 — «Боба і слон»
  67. 1972 — «Хід білої королеви»
  68. 1973 — «Нові пригоди Доні та Міккі» — Лопух
  69. 1973 — «В бій ідуть лише „старі“» — механік Макарич
  70. 1973 — «Цибуліно» — Цибуліно-тато
  71. 1973 — «Докер»
  72. 1974 — «Засекречене місто» — водій
  73. 1974 — «Зірка екрану»
  74. 1975 — «Фініст — Ясний Сокіл» — банщик
  75. 1975 — «Автомобіль, скрипка та собака Клякса» — Туба/Повар/Фердищенко
  76. 1975 — «Приголомшливий Берендєєв»
  77. 1976 — «Маринка, Янка та таємниці королевського замку»
  78. 1976 — «Соло для слона з оркестром» — іллюзіоніст Смірнов
  79. 1977 — «Ці неймовірні музиканти, або Нові сновидіння Шурика» (ТВ)» — Олексій Смирнов

Документалістика[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Алексей Макарович Смирнов на сайте Актёры советского и российского кино
  2. Федя из «Операции „Ы“» был асом рукопашного боя. И кавалером двух Орденов Славы… (рос.)
  3. Газета Телевидение Радио, Антон Александров, 23 лютого (рос.)

Посилання[ред.ред. код]


Кінематографія Це незавершена стаття про кінематографію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.