Снафф 102
Снафф 102 | |
|---|---|
| Snuff 102 | |
 | |
| Жанр | жахи, трилер, треш |
| Режисер | Маріано Пералта |
| У головних ролях |
Яміла Греко Едуардо Полі Андреа Альфонсо Родріго Б'янко Сільвія Паз Сальвадор Хайдар |
| Кінокомпанія | T PROD Films |
| Тривалість | 100 хв. |
| Мова | іспанська |
| Країна |
 Аргентина |
| Рік | 2013 |
| IMDb | ID 0984118 |
«Снафф 102» — фільм аргентинського режисера Маріано Пералта. На фільмі стоїть попередження «не рекомендується».
У фільмі представлені сцени вбивств і насильства, жорстокого поводження з безпорадними жінками, в тому числі з вагітними. Протягом усього фільму йде відео, що показує найогидніші форми наруги над жінками. Режисер Маріано Пералта на прем'єрі цього фільму «Снафф 102» був побитий обуреними глядачами.
Сюжет[ред. | ред. код]
Молода журналістка робить репортаж про снафф. У новинах кажуть, що за останній час було скоєно багато вбивств, жертвами яких були жінки 20-35 років, в основному повії. Вона збирає факти з різних джерел і бере інтерв'ю у кінокритика, який досить детально розповідає їй про це явище. Протягом усього фільму змінюються сцени насильства (кольорові) та передісторії (чорно-білі). У кольорових сценах вбивця катує та вбиває жінок з особливою жорстокістю. У чорно-білих сценах ми бачимо, як ці жінки потрапили в цей кошмар. Одна з них вагітна наркоманка, інша — порноактриса, третя — це та сама журналістка.
На самому початку фільму нам показують сцени з катуванням та вбивством тварин і розповідають визначення снаффа, далі починається основний сюжет. Кінокритик ділиться з нею своїми спостереженнями, які змушують задуматися. «Ви знаєте, скільки коштує купити дитину?» — говорить він — «Так, її можна купити, у неї є своя ціна… найцікавіше, що плівка, на якій цю дитину насилують, катують і вбивають, коштує набагато більше ціни самої дитини». Основна думка фільму, зрозуміло вкладена в уста цього кінокритика-філософа, наприклад, він також стверджує, що порнографія — це по суті той же снафф, адже камера як би розчленовує тіла, акцентуючи лише на окремі частини.
У кольорових ж сценах нам показують натуралістично зняті катування і вбивства. Вбивця вбиває по черзі жертв, знімає це на камеру і нумерує записи. Першою з них присвоєно номер 100, що говорить про те, що це далеко не перші його жертви. Тортури і вбивства відрізняються крайньою жорстокістю, відрізання пальців, удушення пакетом, засовування ножа, і вибиванням зубів молотком.
Однак журналістці вдається вибратися. Після тривалої погоні вбивця наздоганяє її і готується ґвалтувати. Журналістка хапає камінь і кілька разів б'є вбивцю по голові, а потім в істериці забиває його насмерть його ж мачете.
Ближче до ночі журналістка виходить з лісу на дорогу, де її випадково підбирає машина швидкої допомоги.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про аргентинський фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |