Перейти до вмісту

Сноубординг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Це стаття про вид спорту. Про спортивний снаряд див. Сноуборд
Сноубординг

Сноубординг (англ. snowboarding) — олімпійський вид спорту, що полягає в спуску із засніжених схилів і гір на спеціальному знарядді — сноуборді. Спочатку сноубординг був винятково зимовим видом спорту, але згодом окремі екстремали освоїли його навіть влітку, катаючись на сноуборді піщаними схилами (сендбординг). Оскільки, часто, катання на сноуборді проходить на непідготовлених схилах і на великих швидкостях, для захисту від травм використовується різноманітна екіпіровка — шоломи, захист для суглобів, спини, рук.

Історія

[ред. | ред. код]

Винайдення сноуборда відносять до початку 1960-х років. Шерман Поппен із міста Маскигон (штат Мічиган) 1965 року придумав і виготовив для своєї дочки подобу сучасного сноуборда, названу снерфером (snurfer — слово, складене зі snow («сніг») і surf — («серф»)). Він склеїв дві лижі в одне ціле. Конструкція нагадувала скейтборд, тільки без коліс. Снерфер не мав кріплень, і щоб утриматися на дошці, той, хто катався, мав триматися за мотузку, прив'язану до носа. Інструкція з користування також рекомендувала використовувати для катання нековзне взуття. Вже 1966 року розпочато виробництво снерфера як дитячої іграшки.[1]

Протягом наступних років популярність цього виду спорту зростала. Значний внесок у вдосконалення спорядження зробили Димитрій Мілович, Джейк Бертон[en] (засновник компанії Burton Snowboards[en]), Том Сімс[en] (засновник компанії Sims Snowboards) та Майк Олсон (засновник компанії Mervin Manufacturing[en]). Серфер зі східного узбережжя США Димитрій Мілович 1972 року заснував компанію з випуску сноубордів Winterstick, яку вже за 3 роки було згадано в журналі Ньюсвік. Дошки Winterstick успадковували конструкційні принципи від снерфа та лиж.[1]

1979 року неподалік від міста Гранд-Рапідс (штат Мічиган), проведено перший в історії чемпіонат світу зі снерфінгу. У цих змаганнях брав участь і Джейк Бертон, який удосконалив снерфер, додавши кріплення для ніг. Таке вдосконалення викликало протест із боку інших учасників, оскільки його знаряддя відрізнялося від оригінального. Однак Пол Грейвс, найкращий зі снерфінгістів того часу, спільно з іншими спортсменами, вмовили організаторів допустити його до змагань. В результаті створили окремий конкурс, у якому Бертон і переміг, бувши єдиним учасником. Нині цей чемпіонат вважають першими в історії змаганнями зі сноубордингу як самостійної дисципліни.[1]

1982 року в містечку Свісайд Сікс[en] (неподалік міста Вудсток, штат Вермонт) проведено перші загальнонаціональні змагання США зі слалому. 1983 року на Сода Спрінґз[en] (штат Каліфорнія), відбувся перший чемпіонат світу з гафпайпу[ru]. Організатором виступили Том Сімс і Майк Чантрі, місцевий інструктор зі сноубордингу.[1]

Зростання популярності сноубордингу привело до офіційного визнання його зимовим видом спорту: 1985 року на австрійському гірськолижному курорті Цюрс відбувся перший кубок світу.[2] За рік до цього для розроблення загальних правил змагань та організації їх проведення створено Міжнародну асоціацію сноуборду[en].[1] У середині 1990-х років МОК визнав офіційним керівним органом сноубордингу Міжнародну федерацію лижного спорту (ФІС). Тому всі великі міжнародні змагання зі сноубордингу від середини 1990-х років стали проводитися під егідою та за правилами Міжнародної федерації лижного спорту.[3]

На зимових Олімпійських іграх 1998 року в Нагано (Японія), сноубординг став офіційною олімпійською подією. Француженка Карін Рюбі[de] перша здобула золоту олімпійську медаль зі сноубордингу серед жінок, а канадець Росс Ребальяті[en] — серед чоловіків.

На 2000 рік сноубординг як вид спорту міцно посів своє місце. З нього проводяться всі види змагань найвищого рівня: олімпійські ігри, чемпіонат світу, кубок світу[de], X-Games, US Open та інші. Ці змагання транслює телебачення у всьому світі. Багато гірськолижних курортів створюють сноуборд-парки — споруди зі снігу для трюкового катання на сноуборді (і лижах).[1]

Протягом багатьох років між лижниками та сноубордистами існує ворожість.[4] Протягом кількох років сноубордисти, перш ніж їх буде допущено на витяг, мали пройти перевірку навичок. Вважалося, що некваліфікований сноубордист зітре сніг із гори. 1985 року лише 7 % гірськолижних зон США і Європи дозволяли кататися на сноуборді.[5] У міру поліпшення спорядження та навичок, сноубординг ставав дедалі популярнішим. 1990 року вже більшість основних гірськолижних зон мали окремі схили для сноубордистів. Нині[коли?] близько 97 % всіх гірськолижних зон у Північній Америці та Європі дозволяють кататися на сноуборді, і більше половини мають трампліни. 2004 року кількість сноубордистів становила 6, млн (25 % із них становили жінки).[6] У сезоні 2009—2010 років у США та Канаді було 8,2 млн сноубордистів. Це на 10 % більше, порівняно з попереднім сезоном, і становило понад 30 % усіх учасників зимових видів спорту.[7]

2 травня 2012 року Міжнародний паралімпійський комітет включив «пара-сноубординг» до зимових Паралімпійських ігор 2014 року, що відбулися в Сочі (Росія).[8]

Спортивні дисципліни

[ред. | ред. код]

Офіційно визнані дисципліни

[ред. | ред. код]
Спортсмен на трасі паралельного слалому Московського етапу Кубка світу 2012
Сноуборд-крос
Гаф-пайп

Існують такі спортивні дисципліни сноубордингу,[9] з яких проводяться змагання найвищого рівня (олімпійські ігри, чемпіонати світу, кубок світу[de]):

  • Паралельний слалом[ru] (PSL) — був олімпійською дисципліною Ігор 2014 року, після чого 2015 року за рішенням виконавчого комітету його виключено. Два спортсмени спускаються параллельними трасами зі встановленими на них синіми та червоними прапорцями.
  • Паралельний гігантський слалом[de] (PGS) — олімпійська дисципліна від Ігор 2002 року. Сноубордист має за найменший час пройти трасу, позначену воротами.
  • Сноубордкрос (SBX) — олімпійська дисципліна від Ігор 2006 року. Сноубордист має спуститися довгою пологою й широкою трасою, на якій розташовані різні перешкоди (фігури рельефу, трампліни).
  • Гафпайп[ru] (HP) — олімпійська дисципліна від Ігор 1998 року. Сноубордист має виконувати різні трюки на сноуборді під час вильотів із вертикальної частини гафпайпа (споруди у формі половини труби).
  • Слоупстайл (SBS) — олімпійська дисципліна від Ігор 2014 року. Сноубордист має пройти трасу зі множиною знарядь для виконання акробатичних трюків.
  • Біг-ейр (BA) — включено до програми Ігор 2018 року.[10] Довгий і тривалий стрибок із трампліна, під час якого сноубордист виконує якийсь трюк.

Невизнані дисципліни

[ред. | ред. код]
Джибінг[nn] — трюки також є частиною слоупстайлу

Нині також набули поширення змагання з джибінгу[nn] — катання на сноуборді в спеціально обладнаних парках, але наразі дисципліну не включено до списку FIS,[11] тому вона не має єдиних правил та критеріїв оцінки.

Напрями сноубордингу

[ред. | ред. код]

Жорсткий сноубординг

[ред. | ред. код]

Жорсткий сноубординг (англ. alpine) — напрям, основою якого є технічний спуск із гори:

  1. Карвінг[ru], у всіх його різновидах
  2. Перегонові техніки спрямовані на те, щоб пройти трасу[en] якомога швидше

Техніки цього напряму використовують у таких дисциплінах:

Фрістайл

[ред. | ред. код]

Включає техніки, спрямовані на виконання трюків:

  1. Стрибки на трамплінах
  2. Катання з використанням різних споруд: сходів, перил, лав, парапетів (всього, чим може ковзати сноуборд)[12]
  3. Техніки трюків на поверхні схилів[en]
  4. Подолання перешкод

Техніки фрістайлу використовують у таких дисциплінах:

Фрірайд

[ред. | ред. код]

Фрірайд — напрям сноубордингу, що передбачає вільне катання, не обмежене підготовленими схилами або парками, без жорстко заданих маршрутів, цілей чи правил. Існують організації, які влаштовують виїзні змагання з елементами фрірайду, наприклад спуск заздалегідь не випробуваним маршрутом.

Пара-сноуборд

[ред. | ред. код]

Пара-сноуборд або адаптивний сноубординг — змінена версія сноубордингу з правилами, обладнанням та технічними нормами, адаптованими для людей із фізичними обмеженнями, щоб вони мали можливість займатися цим видом спорту на рекреаційному та змагальному рівні. 2014 року включено до програми зимових Паралімпійських ігор.

Безпека та запобіжні заходи

[ред. | ред. код]

Як і багато інших зимових видів спорту, сноубординг пов'язаний із ризиком для здоров'я.[13]

Рівень травматизму становить близько від чотирьох до шести на тисячу осіб на день, що приблизно вдвічі більше від травматизму гірськолижного спорту.[14] Більшість травм припадає на новачків, особливо тих, хто намагається вчитися катанню самостійно. Чверть травм припадає на тих, хто вперше стали на сноуборд, і половина — на тих, хто мають стаж катання менше одного року. Досвідчені райдери рідше травмуються, але їхні травми зазвичай важчі.[15]

Дві третини травм припадають на верхню частину тіла, решта — на нижню, що відрізняє сноуборд від гірськолижного спорту, де дві третини травм припадає на нижню частину тіла. Найтравмованіша частина тіла — зап'ясток — на нього припадають близько 40 % всіх сноубордичних травм, і 24 % всіх сноубордичних травм — перелом зап'ястка.[15] Щорічно у всьому світі серед сноубордистів відбувається близько 100 000 переломів зап'ястків.[16] Тому рекомендують використовувати захист зап'ястків (вбудований у рукавички або окремий). Найчастіше він обов'язковий у групах для новачків, і його використання знижує травматизм зап'ястків удвічі.[17] Також для сноубордиста важливо навчитися правильно падати, не використовуючи для зупинки падіння прямі руки (відштовхуючись від схилу), оскільки зігнутий під 90 градусів зап'ясток підвищує ймовірність перелому. Крім того, профілактикою травми зап'ястка є його тренування.

Ризик травми голови від двох до шести разів вищий у сноубордистів, порівняно з лижниками. Рекомендується використовувати шоломи, а також захист для очей (які можна пошкодити як фізично, так і інтенсивним відбитим ультрафіолетом). Окуляри, що захищають від ультрафіолету, рекомендуються навіть у хмарну погоду.[18] Не можна використовувати затемнені окуляри без захисту від ультрафіолету, тому що реагуючи на зниження кількості світла видимого діапазону, око відкриває зіницю ширше, що спричиняє потрапляння всередину ока значно більшої кількості ультрафіолету. Внаслідок дії великої дози ультрафіолету, через деякий час (кілька годин) з'являються відчуття начебто в око насипали пісок (це перші ознаки опіку кон'юнктиви), якщо ж доза випромінювання виявиться досить великою, можливе також пошкодження рогівки. Не слід купувати окуляри з фіолетовими або синіми фільтрами (фільтр не має пропускати світло з довжиною хвилі меншою за 450 нм), перевагу слід надати темним окулярам у зелено-жовто-червоній колірній гамі. Жовті або жовто-помаранчеві фільтри на чверть підвищують контрастний зір, що добре для катання в умовах поганої видимості. Поляризаційні фільтри окулярів дають змогу справлятися з відбитим від поверхні світлом (наприклад, відблиски від снігу), але марні проти світла від неба та розсіяного світла (оскільки таке світло не поляризоване).[19]

На відміну від лижних кріплень, практично всі сноубордичні кріплення спроєктовано так, щоб не від'єднуватися при падінні. Фіксоване положення знижує кількість травм, наприклад, відсоток травм колін на сноуборді 15 %, на відміну від лижних 45 %. Типовими для коліна є травми зв'язок, переломи трапляються рідко.[15] Переломи гомілки також трапляються рідко — близько 20 % від травм стопи та литки. Перелом надпяткової кістки трапляється рідше, ніж в інших видах спорту, і становить близько 2 % від сноубордичних травм.[15] Для колін застосовують спеціальний захист, який буває також поєднаний із захистом гомілки (оберігає гомілку, наприклад, при падінні на гострий кут дошки під час катання).

Сноубординг в Україні

[ред. | ред. код]

У 2006 році створено «Федерацію сноуборду України», яка є локальною складовою WSF (Всесвітня федерація сноуборду).

16 лютого 2016 на Зимових юнацьких Олімпійських іграх 2016 у командних змаганнях зі сноубордкросу змішана четвірка з українкою Дариною Кириченко у складі завоювала бронзові медалі.[20]

Відео

[ред. | ред. код]

Складність та специфічність сноубордингу відбивається на складностях знімання якісних фільмів про нього. Існують спеціалізовані кінокомпанії, які працюють у цьому напрямі:

Фільми про сноубординг

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е История сноуборда (рос.). Федерация горнолыжного спорта и сноуборда России. Архів оригіналу за 28 серпня 2014. Процитовано 21 серпня 2014.
  2. ↑ History. All Things Snowboarding. Процитовано 10 жовтня 2025.
  3. ↑ ИСФ или ФИС?. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 21 серпня 2014.
  4. ↑ Skiers vs Snow boarders: The Dying Feud. Snowsphere.com. 1 жовтня 2007. Архів оригіналу за 14 квітня 2009. Процитовано 17 лютого 2014.
  5. ↑ Corporation, Xap. CFNC.org - Cluster Article. www1.cfnc.org (англ.). Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 29 березня 2018.
  6. ↑ Marquardt, Katy. Burton Snowboards Is King of the Hill // U.S. News & World Report : newspaper. — 2008. — . — 9. Архівовано з джерела 22 листопада 2020.
  7. ↑ Mike Lewis (29 червня 2011). snowboard participation increases 10%. Transworld Business. Архів оригіналу за 2 липня 2011. Процитовано 24 вересня 2019.
  8. ↑ Para-Snowboard Included in Sochi 2014 Paralympic Winter Games | IPC. Paralympic.org. 28 травня 2012. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 13 листопада 2013.
  9. ↑ ADVERTISING RULES 2013/14 SNOWBOARD (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2014. Процитовано 20 серпня 2014.
  10. ↑ Олимпийский комитет России: Параллельный слалом в сноуборде исключён из программы Олимпийских зимних игр. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 22 серпня 2015.
  11. ↑ Snowboard — FIS-SKI. Архів оригіналу за 9 грудня 2015. Процитовано 12 березня 2015.
  12. ↑ Фрирайд, фристайл, джиббинг и другие виды сноубординга. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
  13. ↑ Snowboarding Safety & Guidelines @ ABC-of-Snowboarding [Архівовано 2012-07-21 у Archive.is]
  14. ↑ Roberts, William O. Bull's Handbook of Sports Injuries. — McGraw-Hill Medical, 2004. — С. 550. — ISBN 0071402918.
  15. ↑ а б в г Roberts, William O. Bull's Handbook of Sports Injuries. — McGraw-Hill Medical, 2004. — С. 555. — ISBN 0071402918.
  16. ↑ Snowboarding Injuries — Wrist Fractures @ ABC-of-Snowboarding [Архівовано 2012-07-17 у Archive.is]
  17. ↑ Roberts, William O. Bull's Handbook of Sports Injuries. — McGraw-Hill Medical, 2004. — С. 556. — ISBN 0071402918.
  18. ↑ Peterson, Lars; Renstrom, Per. Sports Injuries, Their Prevention and Treatment. — Martin Dunitz, 2001. — С. 464. — ISBN 1853171190.
  19. ↑ Выбор горнолыжных очков @ ski-school.ru. Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 25 лютого 2012.
  20. ↑ Info System: chedule / Schedule by Date (Snowboard, Tuesday 16 February 2016) / Team Ski-Snowboard Cross Big Final [Архівовано 26 лютого 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  21. ↑ Академія сноуборду (Video 1996) — IMDb. Архів оригіналу за 8 грудня 2016. Процитовано 24 грудня 2016.
  22. ↑ Мистецтво польоту (2011) — IMDb. Архів оригіналу за 19 грудня 2016. Процитовано 24 грудня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Snowboarding
у сестринських Вікіпроєктах
d: Інформація у Вікіданих?
voy: Snowboarding у Вікімандрах?
CMNS: Snowboarding у Вікісховищі?
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сноубординг&oldid=46386375