Снігуронька (фільм, 1968)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Снігуронька
рос. Снегурочка
Жанр казка
Режисер Павло Кадочников
Сценарист Д. Дель
Павло Кадочников
На основі Снігуронька[d]
У головних
ролях
Євгенія Філонова
Євген Жариков
Ірина Губанова
Борис Хімічев
Павло Кадочников
Наталя Клімова
Валерій Малишев
Станіслав Фесюнов
Володимир Костін
Сергій Філіппов
Оператор Олександр Чіров
Композитор Владислав Кладницький
Кінокомпанія Кіностудія «Ленфільм» Друге творче об'єднання
Тривалість 90 хвилин
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1968
IMDb ID 0195281

«Снігуронька» (рос. «Снегурочка») — російський радянський повнометражний кольоровий художній фільм-казка, поставлений на Кіностудії «Ленфільм» в 1968 році режисером Павлом Кадочниковим за однойменною п'єсою О. М. Островського з циклу «Весняні казки».

Короткий зміст[ред. | ред. код]

Фільм є казкою про Снігуроньку й справжнє кохання, яке здатне розтопити будь-яке серце, принести щастя й радість. Снігуронька — донька снігового Діда Мороза й прекрасної Весни. Вона була холодною до зустрічі з милим Лелем, який приніс відсутні барви в її життя.

Сюжет[ред. | ред. код]

У селі берендеїв з'являється дівчина, наділена красою, але не почуттями. На Снігуроньку заглядаються всі молоді хлопці, тільки серце її холодне, навіть солодкоголосому Лелю не під силу пробудити в Снігуроньці любов. Снігуронька скупа на ласку.

Купава і Мізгір — наречений з нареченою, вони йдуть на свято, кличуть з собою купавиних подружок. Мизгир, побачивши Снігуроньку, пропонує Купаві йти на свято без нього. Снігуронька стає розлучницею, сама того не бажаючи. Мізгір прилюдно оголошує про згаслу любов до Купави. На закид берендеїв в непостійності Мизгир відповідає: «До чого слова? Для серця немає указки. Купаву я кохав, тепер кохаю іншу. Снігуроньку».

На загальних зборах берендеїв цар визначає термін: хто підкорить снігурчине серце до ранку перед сходом Ярила-сонця, тому й бути її чоловіком. Дівчата-берендейки з хлопцями-берендейцами теж складають пари й приходять до Ярила й на показ людям і царю. Лель вибрав Купаву, зрівняв її, забуту, з усіма.

Снігуронька просить матір-Весну дати їй любові дівочої. І в Снігуроньці прокидається кохання до Мизгиря. Удвох вони прийшли до Ярила, але сонце погубило Снігуроньку — на світанку вона розтанула.

У ролях[ред. | ред. код]

В епізодах[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Звукова доріжка[ред. | ред. код]

Видання на відео[ред. | ред. код]

У Росії в 1990-і роки фільм випускався на VHS студією «48 годин», з 2000 року перевипущена компанією «Ленфільм Відео».

Посилання[ред. | ред. код]