Снігірів Борис Євгенович
| Борис Євгенович Снігірів | |
|---|---|
 Підполковник | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
24 липня 1890 Київ |
| Смерть | 1921 |
| Громадянство |
.svg){kind=small} УНР |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1918—1921 |
| Приналежність |
УНР |
| Формування | Розвідувальний відділ Генерального Штабу Збройних сил Української Держави |
Борис Євгенович Снігірів (24 липня 1890 — 1921) — український розвідник. Начальник розвідчої управи штабу Дієвої армії УНР.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 24 липня 1890 року у Києві. Закінчив 5-ту Київську гімназію, Київське військове училище (1910, з занесенням імені на мармурову дошку), вийшов підпоручиком до 17-ї артилерійської бригади (Влодава), з якою вирушив на Першу світову війну[1].
З 01.04.1915 року — обер-старшина для доручень штабу 35-го армійського корпусу
3 01.03.1916 року — старший ад'ютант штабу 55-ї піхотної дивізії.
У 1917 року закінчив два курси Військової академії Генерального штабу.
З 15.04.1917 року — помічник начальника оперативного відділу штабу 2-ї армії.
З 01.10.1917 року — начальник оперативного відділу штабу 2-ї армії. Останнє звання в імператорській армії — капітан.
З червня 1918 року — молодший осавул, а з серпня 1918 — старший осавул штабу 2-го Подільського корпусу Армії Української держави.
З 1 березня 1919 року — начальник розвідчого відділу штабу Східного фронту Дієвої армії УНР.
З 1 квітня 1919 року — начальник розвідчої управи штабу Дієвої армії УНР[2]..
Наприкінці 1919 року був інтернований польською владою у Рівному.
З 19.03.1920 р. — начальник 1-го відділу організаційної управи Головного управління Генерального штабу УНР.
3 08.04.1920 р. — начальник закордонного відділу Головного управління Генерального штабу УНР.
19.04.1920 р. — начальник мобілізаційно-призовного відділу Генерального штабу УНР.
3 03.11.1920 р. — начальник військово-історичного управління Генерального штабу УНР. За сумісництвом з 22.06.1920 р. працював лектором Камянець-Подільської спільної юнацької школи.[3].
Влітку 1921 року був призначений начальником оперативного відділу Партизансько-Повстанського штабу Юрія Тютюнника. Напередодні Другого Зимового походу перейшов на радянську територію. Подальша доля невідома.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Перші визвольні змагання 1914—1924 рр. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 18 вересня 2017.
- ↑ Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 18 вересня 2017.
- ↑ Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 18 вересня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007.