Сніжко-Блоцька Олександра Гаврилівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сніжко-Блоцька Олександра Гаврилівна
Снежко-Блоцкая Александра Гавриловна
Народилася 21 лютого 1909(1909-02-21)
Вовчанськ, Харківська губернія, Російська імперія
Померла 29 грудня 1980(1980-12-29) (71 рік)
Желєзнодорожний, Московська область, СРСР
Країна  СРСР[1]
 Російська імперія
Діяльність мультиплікація
Відома завдяки режисер-мультиплікатор
Жанр мальована анімація
IMDb ID 0811102

Сніжко-Блоцька Олександра Гаврилівна (8 (21) лютого 1909 — 29 грудня 1980) — радянський режисер-мультиплікатор. Відома численними екранізаціями авторських казок та фольклору народів світу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 21 лютого 1909 року в Вовчанську (нині Харківська область) в сім'ї інженера-залізничника Гавриїла Миколайовича Сніжко-Блоцького. Батько рано помер і Олександра виховувалася в родині старшої сестри Лідії Гаврилівни та її чоловіка Яна Станіславовича Ольшамовських.

Незабаром Олександра і її опікуни переїхали в Рязанську губернію, в місто Шатура (нині Московська область). Там вона закінчила школу-семирічку, паралельно працюючи помічницею бібліотекаря в місцевому клубі. За словами дочки, саме тоді у неї прокинулася любов до казок, які вона збирала і екранізувала все своє життя[2].

Навчалася в студії живопису при Архітектурно-будівельному інституті у Івана Рерберга і в Центральній студії живопису і графіки у Іллі Машкова[3].

У 1932 році влаштувалася в кіножурнал «Союзкінохроніка» в якості художника-оформлювача. У 1934 році вступила на студію «Межрабпомфільм» в цех мальованого фільму, брала участь у фільмах режисерів Володимира Сутєєва і Дмитра Бабіченко як художник-мультиплікатор. З 1936 року працювала на студії «Союзмультфільм» асистентом і другим режисером в групах Івана Іванова-Вано, Михайла Цехановскій, Олександра Євмененко та інших[3].

Спільно з Володимиром Полковниковим поставила мультфільми «Помаранчева шийка» (рос. Оранжевое горлышко) і «Зачарований хлопчик» (рос. Заколдованный мальчик). З 1956 року працювала самостійно.

Широку популярність Сніжко-Блоцької принесли екранізації казок і міфів народів світу, зокрема, цикл з п'яти мультфільмів за мотивами давньогрецької міфології, а також екранізації казок Пушкіна, [[Редьярд Кіплінг|Кіплінга]а, Гайдара, Лагерлеф[2]. З 1961 року і до закінчення режисерської діяльності співпрацювала з композитором Віталієм Гевіксманом, який писав музику до її мультфільмів.

Померла 29 грудня 1980 року, похована на Фенінському кладовищі міста Желєзнодорожний, Московська область[4].

Родина[ред. | ред. код]

  • Олександра Гаврилівна ніколи не була заміжня, однак була в стосунках з відомим радянським композитором Львом Шварцем, надалі одруженим на її сестрі.
    • Донька — Сюзанна Львівна Богданова.
  • Брат — Микола Гаврилович Сніжко-Блоцький (1888—1941), есер, після амністії 1919 року підписав заяву про відмову від контр-революційної діяльності, в 1921 році був заарештований вночі хворим, і після 5-годинного нічного допиту Агранов змусив його підписати протокол з перекрученими показаннями. Був свідком звинувачення на процесі партії правих есерів, в ході процесу відмовився від показань даних на досудовому слідстві[5], інженер-винахідник, працював за договором у Всесоюзному радіокомітеті при РНК СРСР. Заарештовано 6 травня 1941 року, 7 липня 1941 засуджений ВК ВС СРСР до розстрілу, 16 жовтня 1941 розстріляний в Москві[6].
  • Сестра — Надія Гаврилівна Сніжко-Блоцька, радянська художниця.
    • Племінник — Олександр Львович Шварц (1945—2020), радянський і російський художник, музикант.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер-постановник[ред. | ред. код]

Режисер[ред. | ред. код]

  • 1937 — Хоробрий заєць (рос. Храбрый заяц)
  • 1947 — Горбоконник
  • 1949 — Гуси-лебеді (рос. Гуси-лебеди)
  • 1951 — Казка про мертву царівну та сім богатирів (рос. Сказка о мёртвой царевне и о семи богатырях)
  • 1952 — Снігурочка (рос. Снегурочка)
  • 1957 — Верліока (рос. Верлиока)
  • 1958 — Казка про Мальчиш-Кибальчиша (рос. Сказка о Мальчише-Кибальчише)
  • 1959 — Бурштиновий замок (рос. Янтарный замок)
  • 1961 — Дракон — приз «Чорний лотос» на II МКФ в Делі
  • 1962 — Чудовий сад (рос. Чудесный сад)
  • 1963 — Баранкін, будь людиною! (рос. Баранкин, будь человеком!) — приз та Бронзова медаль XV МКФ у Венеції
  • 1963 — Дочка сонця (рос. Дочь солнца)
  • 1965 — Ріккі-тіккі-таві (рос. Рикки-тикки-тави)
  • 1967 — Казка про золотого півника (рос. Сказка о золотом петушке)
  • 1968 — Кіт, який гуляв сам по собі (рос. Кот, который гулял сам по себе)
  • Цикл «Легени та міфи Стародавньої Греції»:
    • 1969 — Повернення з Олімпу (рос. Возвращение с Олимпа)
    • 1971 — Лабіринт (рос. Лабиринт)
    • 1971 — Аргонавти (рос. Аргонавты)
    • 1973 — Персей (рос. Персей)
    • 1974 — Прометей (рос. Прометей)
  • 1990 — Лапландські казки (рос. Лапландские сказки)

Художник-постановник[ред. | ред. код]

  • 1937 — Негритянська казка (рос. Негритянская сказка)
  • 1938 — Казка про доброго Умара (рос. Сказка о добром Умаре)

Художник-мультиплікатор[ред. | ред. код]

  • 1934 — Клякса в Арктиці (рос. Клякса в Арктике)
  • 1935 — Квартет
  • 1935 — Клякса-перукар (рос. Клякса-парикмахер)
  • 1937 — Гучне плавання (рос. Шумное плавание)

Асистент режисера[ред. | ред. код]

  • 1944 — Вкрадене сонце (рос. Краденое солнце)
  • 1944 — Телефон
  • 1945 — Зимова казка (рос. Зимняя сказка)

Література[ред. | ред. код]

  • Капков, С. В. Энциклопедия отечественной мультипликации. — М.: Алгоритм, 2006. — С. 595—596. — 816 с. — 3000 экз. — ISBN 5-9265-0319-4.
  • Богданова С. Л. «Очерки о жизни и творчестве Александры Гавриловны Снежко-Блоцкой», «Кинограф» № 19, 2008.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France Record #145112597 // BnF catalogue généralParis: BnF.
  2. а б Наши мультфильмы. Александра Снежко-Блоцкая / сост. Ирина Марголина, Наталья Лозинская. — М.: Интеррос, 2006. — С. 64. — 352 с. — ISBN 5-91105-007-2.
  3. а б Снежко-Блоцкая Александра Гавриловна. Аниматор.ру. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 січня 2021.
  4. Могила А. Г. Снежко-Блоцкой. Могилы знаменитостей. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 31 січня 2021.
  5. Янсен Марк. Суд без суда, 1922 год. Показательный процесс социалистов-революционеров. М.: Возвращение. 1993. с. 70, 72, 99.
  6. Снежко-Блоцкий Николай Гаврилович ::: Мартиролог: Жертвы. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 31 січня 2021.
  7. В «Кинографе» опубликованы очерки о режиссёре Александре Снежко-Блоцкой. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] 24.06.2008

Посилання[ред. | ред. код]