Снітовський Олег Іванович
| Олег Іванович Снітовський | |
|---|---|
 Олег Снітовський | |
| Народився | 12 лютого 1955 м. Теребовля, Тернопільська область, Україна |
| Помер | 6 січня 2025 (69 років) м. Тернопіль |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | журналіст  |
| Відомий завдяки | журналіст, публіцист |
| Alma mater | Чернівецький університет |
| Знання мов | українська |
| Нагороди |  |
Сніто́вський Оле́г Іва́нович (12 лютого 1955, Теребовля, Тернопільської області, Україна — 6 січня 2025, Тернопіль[1]) — український журналіст, публіцист. Головний спеціаліст Управління підготовки інформації внутрішнього життя у Тернопільській області, ДІНАУ. Член Спілки журналістів України (1983). Заслужений журналіст України. Син Івана Снітовського
Закінчив Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича; Інститут політології та соціального управління (1987—1989), факультет журналістики.
Працював учителем у селі Кровинка Теребовлянського району Тернопільської області
Стажувався у Всесоюзному інституті підвищення кваліфікації працівників радіо і телебачення (1978, 1984).
У липні 1977 — вересні 1979 — кореспондент-організатор на Теребовлянському районному радіо. У 1979—1983 — кореспондент у Тернопільському облдержтелерадіокомітеті.
У 1983—1987 — завідувач відділу випуску та програм на Тернопільському облдержтелерадіокомітеті. 1987—1989 — редактор інститутського радіо, кореспондент на Радіо — Київ. 1989—1991 — консультант пресцентру Тернопільського ОК КПУ.
Від 1991 — власний кореспондент Укрінформу в Тернопільській області.
Автор серії історико-природоохоронних, публіцистичних радіопрограм «Рідний край», «Моя Вітчизна, земля моя» (1979—1989) та інших, телепрограми «Мандрівник», окремі з понад 100 випусків якої відзначені на міжнародних телефестивалях туристичних фільмів «Вітер мандрів» (2002) та «Ми — молоді» (2003; обидва — м. Київ) й інших; серії текстових і телематеріалів із країн Європи, Серед. Азії, Африки.
Співпрацює з телеканалами ICTV, НТН; вів сторінку про Україну в г. «Українське слово» (Чикаго, США); упорядник книг авторів із української діаспори в Австралії і Канаді.
Був одружений. Володів польською мовою. Захоплення: колекціонування картин.
- обласна премія в галузі культури в номінації «Журналістика — імені Володимира Здоровеги» — за видання фотокниги про генія сучасності «Я — серед вас… Іван Марчук і Тернопільщина» (2015, у співавторстві)[2].
- лауреат конкурсу «Людина року-2018» (Тернопільщина)[3]
- ↑ Помер колишній власкор Укрінформу в Тернополі, заслужений журналіст Олег Снітовський. www.ukrinform.ua (укр.). 6 січня 2025. Процитовано 8 січня 2025.
- ↑ Обласні премії в галузі культури за підсумками 2015 року вручили голова обласної державної адміністрації Степан Барна, голова обласної ради Віктор Овчарук та міський голова Сергій Надал жителям краю під час урочистостей з нагоди Дня державного прапора [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Свобода. — 2016. — 25 серпня.
- ↑ Лауреати конкурсу «Людина року-2018» [Архівовано 11 січня 2019 у Wayback Machine.] // Вільне життя плюс. — 2019. — 10 січня.
- Мельничук Б., Яворський Г. Снітовський Олег Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 303—304. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Снітовський Олег Іванович [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Верховна рада України.
- Народились 12 лютого
- Народились 1955
- Померли 6 січня
- Померли 2025
- Заслужені журналісти України
- Журналісти Тернопільської обласної телерадіокомпанії
- Українські публіцисти
- Уродженці Теребовлі
- Випускники Чернівецького університету
- Кореспонденти «Укрінформу»
- Лауреати премії імені Володимира Здоровеги
- Лауреати премії імені Петра Медведика