Собаче серце

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Собаче серце
Оригінал Собачье сердце
Жанр сатира, роман / повість
Автор Булгаков Михайло Опанасович
Мова російська
Виданий 1968
ISBN-13: 978-0-8021-5059-2
ISBN-10: 978-0-8021-5059-2

«Собаче серце» — фантастична сатирична повість Михайла Булгакова.

Історія[ред.ред. код]

Книга була написана в 1925 році, але не видана (через вплив Лева Каменєва). Згодом Булгаков написав п'єсу за мотивами оповідання і 1926 році намагався поставити ії в Московському художньому театрі. Тим не менше, спектакль було скасовано після того, як рукопис і копії були конфісковані таємної поліції, або ОГПУ. Зрештою, Максим Горький втрутився і отримав рукопис[1].

Перша публікація в світі відбулася в 1968 році одночасно в журналі «Грані» (Франкфурт) та в журналі Алека Флегона «Студент» (Лондон). І лише в 1987 році повість було видана в СРСР(6-й номер журналу «Знамя»), понад 60 років після її написання, але популярність у читачів роботі Булгакова дав Самвидав.

Сюжет[ред.ред. код]

Москва, грудень 1924. Видатний хірург професор Пилип Пилипович Преображенський досяг чудових результатів у омолодження. Продовжуючи дослідження, він задумав небувалий експеримент — операцію з пересадки собаці людських гіпофіза і семенників. В якості піддослідної тварини був обраний бездомний пес Шарик. Результати операції перевершили всі очікування — Шарик поступово почав приймати людську подобу, але також з'ясувалося, що він став грубіяном і п'яницею, подібно донору пересаджених органів — Климу Чугункіну.

Історія з собакою, що перетворилася в людину, швидко стала відома в медичних колах, а потім виявилася надбанням і бульварної преси. Професору Преображенському висловлюють своє захоплення колеги, Шарика демонструють в медичному лекторії, а до будинку професора починають приходити цікаві.

Тим часом Шарик потрапляє під вплив комуністичного активіста Швондера, який переконав Шарика, що той — пролетар, який страждає від гноблення буржуазії (в особі професора Преображенського та його асистента доктора Борменталя), і налаштовує його проти професора.

Алегорії[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Cornwell, Neil; Nicole Christian (1998). Reference Guide to Russian Literature. Taylor & Francis. с. 103. ISBN 1-884964-10-9, ISBN 978-1-884964-10-7. 

Посилання[ред.ред. код]