Собаче серце

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Собаче серце
рос. Собачье сердце
Жанр сатира, повість і науково-фантастичний роман
Автор Булгаков Михайло Опанасович
Мова російська
Написано 1925
Опубліковано 1968
Видавництво Harcourt[d]
ISBN-13: 978-0-8021-5059-2
ISBN-10: 0-8021-5059-4

CMNS: Цей твір у Вікісховищі
Q:  Цей твір у Вікіцитатах

«Собаче серце» — сатирико-фантастична повість Михайла Булгакова.[1][2][3]

Історія[ред. | ред. код]

Книгу було написано в 1925 році, але не видано (через вплив Лева Каменєва). Згодом Булгаков написав п'єсу за мотивами твору і в 1926 році намагався поставити її в Московському художньому театрі. Тим не менше, спектакль було скасовано після того, як рукопис і копії було конфісковано таємною поліцією, або ОГПУ. Зрештою, Максим Горький втрутився і отримав рукопис[4].

Перша публікація в світі відбулася в 1968 році одночасно в журналі «Грані» (Франкфурт) та в журналі Алека Флегона «Студент» (Лондон). І лише в 1987 році книгу було видано в СРСР (6-й номер журналу «Знамя»), понад 60 років після її написання, але популярність у читачів роботі Булгакова дав Самвидав.

Сюжет[ред. | ред. код]

Москва, грудень 1924. Видатний хірург професор Пилип Пилипович Преображенський відкрив ефективний метод омолодження. Продовжуючи роботу, він задумав небувалий експеримент — операцію з пересадки собаці людських гіпофіза і яєчок. Для досліду професор обрав бездомного пса Шарика. Результати операції перевершили всі очікування: Шарик поступово почав приймати не лише людську подобу, але також і риси, характерні для донора пересаджених органів, Клима Чугункіна, — п'янство і грубощі.

Історія собаки, що перетворився на людину, швидко стала відома в медичних колах, а потім виявилася надбанням і бульварної преси. Професору Преображенському висловлюють своє захоплення колеги, Шарика демонструють у медичному лекторії, а до будинку професора починають приходити зацікавлені.

Тим часом Шарик потрапляє під вплив комуністичного активіста Швондера, який переконав Шарика, що той — пролетар, який страждає від гноблення буржуазії (в особі професора Преображенського та його асистента доктора Борменталя), і налаштовує його проти професора. Згодом Шариков стає завідувачем відділу очистки Москви від бездомних тварин. Збирається одружитись та жити в квартирі Преображенського. Після доносу на професора його асистент Борменталь не витримує нахабства Шарикова, і через 10 днів у квартирі професора Преображенського знову живе собака.

Персонажі[ред. | ред. код]

  • Шарик — безпритульний пес, якого професор Преображенський підібрав на московській вулиці.
  • Поліграф Поліграфович Шаріков — людина, в якого перетворюється пес після виконаної професором Преображенським операції.
  • Пилип Пилипович Преображенський — блискучий хірург, «величина світового значення», який проживав в 1920-ті роки в Москві.
  • Іван Арнольдович Борменталь — молодий доктор, асистент професора Преображенського.
  • Зінаїда Прокопівна Буніна — дівчина, «соціал-служниця» професора Преображенського.
  • Дарина Петрівна Іванова — кухарка професора Преображенського.
  • Федір — швейцар будинку, де проживає професор Преображенський.
  • Клим Григорович Чугункін — загиблий в бійці злодій-рецидивіст, алкоголік і хуліган, чий гіпофіз і насінні залози використовувалися для пересадки Шарику.
  • Швондер — голова комітету будинку.
  • В'яземська — завідувачка культвідділу будинку.
  • Пеструхін і Жаровкін — товариші по службі Швондера, члени комітету будинку.
  • Петро Олександрович — нарком охорони здоров'я, пацієнт і хороший знайомий професора Преображенського.
  • Васнецова — друкарка підвідділу очищення МКХ.

Повість як політична сатира[ред. | ред. код]

Найбільш поширене політичне тлумачення повісті прив'язує її до самої ідеї «російської революції», «пробудження» соціальної свідомості пролетаріату. Шаріков традиційно сприймається як алегоричний образ люмпен-пролетаріату, який несподівано для себе отримав велику кількість прав і свобод, але швидко виявив егоїстичні інтереси і здатність зраджувати і знищувати як собі подібних (колишній безпритульний пес піднімається по соціальних сходах, знищуючи інших безпритульних тварин), так і тих, хто наділив їх цими правами. Вважається, що в повісті Булгаковим були передбачені масові репресії 1930-х років.[5].

Ряд булгакознавців вважає, що «Собаче серце» є політичною сатирою на керівництво держави середини 1920-х років, а кожен з персонажів має прообраз серед політичної верхівки країни в той час. Зокрема, прообразом Шарікова-Чугункіна є Сталін (у обох «залізне» друге прізвище), професора Преображенського — Ленін (перетворив країну), доктора Борменталя, який постійно конфліктує з Кульковим — Троцький (Бронштейн), Швондера — Каменєв, асистентки Зіни — Зінов'єв, Дар'ї — Дзержинський і так далі.[6].

Цензура[ред. | ред. код]

На читанні рукописів повісті під час зборів літераторів в Газетному провулку був присутній агент ОГПУ, який охарактеризував твір так:

« [...] такі речі, прочитані в блискучому московському літературному гуртку, набагато небезпечніші безкорисно-нешкідливих виступів літераторів 101-го сорту на засіданнях «Всеросійського Союзу Поетів».[7] «

Перша редакція «Собачого серця» містила практично відкриті натяки на ряд політичних персон того часу, зокрема на радянського представника в Лондоні Християна Раковського та ряд інших функціонерів, відомих серед радянської інтелігенції скандальними любовними пригодами.[8]

Булгаков сподівався опублікувати «Собаче серце» в альманасі «Надра», однак повість порекомендували навіть не віддавати на читання в Головний літературний відділ. Микола Ангарський, якому твір сподобався, зумів передати його Леву Каменєву, однак той заявив, що «цей гострий памфлет на сучасність друкувати в жодному разі не можна». У 1926 році під час проведення в квартирі Булгакова обшуку рукописи «Собачого серця» було вилучено і повернуто авторові тільки після клопотання Максима Горького три роки по тому.[5].

У самвидаві повість поширювалася вже на початку 1930-х років.

Екранізації[ред. | ред. код]

Переклади українською[ред. | ред. код]

  • Михаїл Булгаков. Собаче серце. Переклад з російської: С. Андрющенко. Київ: Форс (ЕКСМО Україна), 2017. 128 стор. ISBN 978-617-7347-49-0 (Серія «Читака»)

Література[ред. | ред. код]

  1. Mikhail Bulgakov The Heart of a Dog Summary
  2. Eugenics, Rejuvenation, and Bulgakov 's Journey into the Heart of Dogness Yvonne Howell
  3. REES Department Continues “Revolutions” Film Series with “Heart of a Dog”. Архів оригіналу за 17 травня 2019. Процитовано 17 травня 2019. 
  4. Cornwell, Neil; Nicole Christian (1998). Reference Guide to Russian Literature. Taylor & Francis. с. 103. ISBN 1-884964-10-9, ISBN 978-1-884964-10-7. 
  5. а б Собачье сердце. Михаил Булгаков — Булгаковская энциклопедия. Процитовано 2017-12-14. 
  6. Галинская И. Л. Наследие Михаила Булгакова. Михаил Булгаков и его время глазами нового поколения. Процитовано 2017-12-14. 
  7. Собачье сердце. Михаил Булгаков — Булгаковская энциклопедия. Процитовано 2017-12-14. 
  8. Собачье сердце. Михаил Булгаков - Булгаковская энциклопедия. Процитовано 2017-12-14. 

Посилання[ред. | ред. код]