Собків Роман Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роман Собків
Роман Васильович Собків
 Майор
Загальна інформація
Народження 8 квітня 1989(1989-04-08)
Малі Дідушичі, Стрийський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 14 березня 2022(2022-03-14) (32 роки)
Київ, Україна
Національність українець
Alma Mater Академія внутрішніх військ
Військова служба
Роки служби 2007-2008, 2012-2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Національна гвардія
Формування Окремий загон спеціального призначення «Омега»
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України

Роман Васильович Собків (8 квітня 1989, с. Малі Дідушичі, Україна — 12 березня 2022, с. Гута-Межигірська, Київська область, Україна) — український військовослужбовець, майор, командир 3-ї бойової групи спеціального призначення (водолазної) ОЗСП «Омега» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Роман Собків народився 8 квітня 1989 року в селі Малих Дідушичах, нині Стрийської громади Стрийського району Львівської області України.

Закінчив Великодідушицьку опорну СЗОШ І-ІІІ ст. та Стрийське ВПУ №8.

2007 року призваний на строкову службу до внутрішніх військ МВС України.

2008 року став курсантом, а 2012 року закінчив Академію внутрішніх військ за спеціальністю «Автомобільний транспорт».

Чотири роки прослужив у танковому підрозділі 4-й бригаді оперативного призначення НГУ імені Героя України сержанта Сергія Михальчука. Понад рік з цього часу перебував у бойових відрядженнях на Донбасі.

З лютого по квітень 2017 року особовий склад під керівництвом майора Собківа виконував службово-бойові завдання на взводному опорному пункті в Бахмутському районі Донецької області, де здійснював прикриття позицій ротної тактичної групи та недопущення диверсійно-розвідувальних груп на територію, підконтрольну Україні.

З грудня 2017 року до березня 2018 брав активну участь у виконанні службово-бойових завдань з охорони та оборони визначених об’єктів в Донецькій області, боротьбі з незаконними збройними формуваннями.

У серпні 2021 року був переведений до ОЗСП «Омега» Північного ОТО НГУ.

12 березня 2022 року загинув у бою біля с. Гута-Межигірська на Київщині разом із старшим лейтенантом Віктором Головком, прикриваючи відхід особового складу[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Двоє Героїв «Омеги» здобули вічну славу в одному бою. Арміяinform. 22 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022. 
  2. Указ Президента України від 17 квітня 2022 року № 251/2022 «Про присвоєння звання Герой України»

Джерела[ред. | ред. код]