Соборна площа (Одеса)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соборна площа
Одеса
Сучасний вигляд площі
Сучасний вигляд площі
Сучасний вигляд площі
Місцевість Старе місто
Район Приморський
Назва на честь Спасо-Преображенського собору
Загальні відомості
Координати 46°29′00″ пн. ш. 30°43′52″ сх. д. / 46.48333° пн. ш. 30.73111° сх. д. / 46.48333; 30.73111Координати: 46°29′00″ пн. ш. 30°43′52″ сх. д. / 46.48333° пн. ш. 30.73111° сх. д. / 46.48333; 30.73111
поштові індекси 65023, 65045
Транспорт
Автобуси 68, 130, 998
Маршрутні таксі 111, 117, 121, 137, 145, 146, 175, 185, 203, 220, 221, 242, 570
Зупинки громадського транспорту Соборна пл. (Садова), Грецька (Преображенська)
Рух двобічний
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі №1 до №14
Пам'ятники М.С. Воронцову, святителю Інокентію Одеському, Семену Крупнику, В.В. Холодної
Храми Спасо-Преображенський Кафедральний Собор
Навчальні заклади Одеська спеціалізована школа №121 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
Мапа
CMNS: Соборна площа у Вікісховищі

Собо́рна пло́ща — одна з головних площ міста Одеси. Має форму неправильного п'ятистінника. Утворена перетином вулиць Преображенської, Садової, Коблевської, Льва Толстого, Спиридонівської, площі Віри Холодної, Дерибасівської, Грецької.

З 2005 року на площі міститься виставка-продаж одеських митців, де будь-який охочий може придбати картину або сувенір ручної роботи.

Назва[ред. | ред. код]

Вперше площа згадується 1828 року під назвою «Преображенська». У 30-ті роки XIX століття вона іменується то Соборною, то Преображенською, навіть іменувалася Плац-Парадом або плац-парадним майданчиком.

З 1920 року Соборна стала площею Червоної армії, в роки румунської окупації знов Соборною, з 1946 року — Радянської армії. 1991 року площі було повернуто історичну назву.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Краєвид Соборної площі від будинку Русова. Початок XX століття
Соборна площа в 1950 році

З моменту заснування міста Соборна площа була головним майданом Одеси. Тут розпочинались та проходили міські та церковні свята.

У центрі площі розташований Спасо-Преображенський собор, який і дав назву площі, побудований у 1795 році. Собор розвивався стрімко і незабаром з невеликої церкви виріс до одного з найбільших соборів Росії та головного храму Новоросії, яким вважався вже на початку XX століття. Собор міг вмістити в себе 12 000 осіб. 1936 року будівлю собору було знищено, а на його місці було встановлено фонтан та зроблені клумби. Відновлення Спасо-Преображенського собору почалось 1999 року.

У північній частині площі на високому п'єдесталі встановлено бронзову статую Михайла Воронцова — генерал-губернатора Новоросійського краю. Саме з його ім'ям пов'язують культурний та економічний розквіт Одеси. Пам'ятник було відкрито 8 листопада 1863 року. Його автори дві знаменитих в Одесі та за її межами особистості: мюнхенський скульптор Ф. Бруггер та одеський архітектор Франческо Боффо.

Футбольна «Соборка»[ред. | ред. код]

Ще з радянських часів на площі часто-густо збиралися футбольні вболівальники. Зазвичай ті, хто вболівав за місцевий футбольний клуб «Чорноморець».

Пам'ятаю колишню «Соборку», де перші вболівальники підтягувалися до дев'ятої ранку, і до пізнього вечора йшло обговорення всіх нюансів гри як «Чорноморця», так і взагалі футболу в цілому. У дні матчів, коли я був дискваліфікований, або з інших причин пропускав зустрічі, йшов з вулиці Торгової, де жив, у Парк Шевченка пішки, і бачив, як уже з Дерибасівської тяглися потоки людей на стадіон.

Оригінальний текст (рос.)
Помню прежнюю Соборку, где первые болельщики подтягивались к девяти утра, и до позднего вечера шло обсуждение всех нюансов игры как «Черноморца», так и вообще футбола в целом. В дни матчей, когда я был дисквалифицирован, или по другим причинам пропускал встречи, шел с улицы Торговой, где жил, в Парк Шевченко пешком, и видел, как уже с Дерибасовской тянулись потоки людей на стадион.

Василь Іщак[2]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://obodesse.at.ua/publ/1-3-2
  2. Антон Терехов, Олег Шалькер. Футбол. Василий Ищак. Ну кто его не знает.... — 2010. — 3 серпня. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]