Соборність (філософія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Соборність — ключове поняття російської релігійно-філософської думки XIX—XX ст., добровільне об'єднання (собор) на основі любові до Бога і один до одного. Поняття було введено російським філософом Олексієм Хомяковим і розвинене в XIX столітті слов'янофілами. Згодом поняття стало трактуватися значно ширше, охоплюючи весь уклад життя, комплекс морально-етичних норм всередині спільноти. Ці норми беззастережно засуджують індивідуалізм, прагнення окремої людини протиставити себе спільності «одновірців». Соборність відкидає таке поняття, як «особисте щастя», стверджуючи, що «бути щасливим на самоті неможливо».

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]