Собор Паризької Богоматері (роман)
 | |
| Автор | Віктор Гюґо |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | Notre-Dame de Paris |
| Ілюстрації | Alfred Barbou (original) |
| Країна | Франція |
| Мова | французька |
| Тема | культурна спадщина, more[d] і готика |
| Жанр | Історичний роман |
| Видавництво | Gosselin |
| Видано | 14 січня 1831 |
«Собо́р Пари́зької Богома́тері» (фр. Notre-Dame de Paris) — перший роман французького письменника Віктора Гюґо і перший історичний роман французькою мовою. Опублікований 1831 року. Оригінальна назва роману є відсиланням до Собору Паризької Богоматері в Парижі (Франція), в якому розгортаються події, про Есмеральду (яка є головною героїнею роману).
Історія написання[ред. | ред. код]
Над своєю книгою Гюґо працював з 25 липня 1830 по 14 січня 1831 року, з перервою в декілька місяців, що збіглася з революцією, що вибухнула в Парижі[1].
Стислий зміст[ред. | ред. код]
Дія роману починається 6 січня 1482 року. Письменник Ґренґуар, засмучений провалом своєї містерії, іде прогулятися по Парижу. На Гревській площі він бачить танцюючу Есмеральду — циганку, яка має неземну красу. Він іде за нею і стає свідком того, як Фролло й Квазімодо намагаються викрасти циганку. Її рятує Феб зі своїм загоном. Квазімодо затримує варта, священикові ж вдається піти непоміченим. Танцівниця відразу закохується у свого рятівника.
Після всіх подій, Ґренґуар потрапляє у «Двір Чудес» — «кримінальний» район Парижа. Квартал, де живуть злиденні, бурлаки, злодії, убивці тощо. Там, «правитель царства Арго», Клопен, наказує його повісити. Але незабаром розбійник м'якшає й пропонує жінкам врятувати Ґренґуара, взявши його за чоловіка. Поета рятує Есмеральда. Він залишається жити з бурлаками й виступає з дівчиною.
Квазімодо, за спробу викрасти Есмеральду, засуджують до бичування на ганебному стовпі. Там він знову зустрічає циганку, що приносить горбаневі, який гине від спраги, води.
Феб і Есмеральда домовляються про зустріч. Клод Фролло стежить за ними й намагається вбити офіцера, але лише ранить його. У всьому звинувачують Есмеральду й оголошують її відьмою. Під катуваннями «чобітка», дівчина погоджується з усіма обвинуваченнями, і її засуджують до смерті, але Квазімодо рятує циганку від страти, ховаючи в Соборі.
Бажаючи зустрічі з Фебом, Есмеральда тікає зі свого притулку. Її схоплюють і вішають. Квазімодо вбиває Фролло, скинувши його з вежі собору, і зникає. Через роки на Монфоконі знаходять могилу, у якій Квазімодо навіки спочив разом з Есмеральдою[2].
Образ собору у творі[ред. | ред. код]
В цьому романі собор є втіленням декількох образів: перш за все це центр культурного та політичного життя парижан та всієї Франції. Також він є символом захисту, адже людину, яка переховувалася в соборі, не можна було б арештовувати. Проте він є і символом гноблення: як релігійного, так і феодального. Також він є своєрідним символом боротьби, адже його штурм детально описується в романі, та є ніби репетицією перед штурмом Бастилії, який, своєю чергою, став символом боротьби Франції.
Персонажі роману[ред. | ред. код]
Есмеральда[ред. | ред. код]
Есмеральда (фр. Esmeralda; при народженні отримала ім'я Агнес) — головна героїня роману, вродлива молода циганка. Ставлення парижан до дівчини змінюється протягом твору: спочатку вона улюблениця, потім її ненавидять, вважаючи відьмою, а після того, як її врятував від страти Квазімодо, вона знову отримує любов парижан.
Есмеральда — єдиний персонаж, який виявляє співчуття і доброту до Квазімодо: коли горбань страждає від покарання і натовп сміється над ним, лише Есмеральда подає йому воду. Через це він закохується у дівчину, хоча горбань занадто огидний для Есмеральди. Квазімодо та Клод Фролло кохають дівчину, але Есмеральда закохується в капітана Феба, вродливого капітана, який просто хоче спокусити її.
Клод Фролло[ред. | ред. код]
Клод Фролло (Claude Frollo) — головний антагоніст роману, архидиякон Собору Паризької Богоматері. Суворе ставлення і алхімічні досліди сприяють відчуженню його від парижан, які вважають його чаклуном. Його батьки померли від чуми, коли він був молодим юнаком; його теперішня сім'я — Квазімодо і зіпсований брат Жеан.
Його божевільний потяг до Есмеральди коштує архидиякону життя — Квазімодо зіштовхує Фролло з собору, дізнавшись про роль, яку його опікун відіграв у смерті Есмеральди. (Фролло намагався вбити Феба, але зміг лише поранити його. Через це звинуватили Есмеральду до смертної кари)
Квазімодо[ред. | ред. код]
Квазімодо (Quasimodo) — дзвонар з Нотр-Дам, глухий горбань. Попри назву англійського перекладу роману (The Hunchback of Notre Dame, «Горбань з Нотр-Даму»), він не є головним героєм цієї історії.
Церковні дзвони зробили його глухим. Залишений дитиною, Квазімодо відданий своєму опікуну — Клоду Фролло. Горбань рідко залишає собор — люди зневажають і уникають його через зовнішній вигляд.
На святі Дурнів Квазімодо обирають Папою дурнів через його вади — він найвідразливіший з усіх парижан. Клод Фролло наказує Квазімодо викрасти Есмеральду, але дівчину рятує Феб, а Квазімодо схоплюють. Під час покарання лише Есмеральда зглянулась на горбаня і дала йому води. Згодом вже Квазімодо рятує Есмеральду від страти і ховає її у Соборі. Захищаючи дівчину, він вбиває Жеана Фролло, а зрозумівши, що саме Клод Фролло винен у смерті Есмеральди, скидує опікуна Собору.
Через роки знайшли кістяк Квазімодо у могилі Есмеральди — горбань тільки після смерті поєднався з тією, яку кохав.
Феб[ред. | ред. код]
Феб де Шатопе́р (Phœbus de Châteaupers) — капітан лучників короля. Він врятував від викрадення Есмеральду і зацікавився дівчиною. Феб заручений з Флер-де-Ліс, але бажає володіти Есмеральдою. Клод Фролло намагається вбити Феба, але капітан виживає. У замаху звинувачують Есмеральду.
П'єр Ґренґуар[ред. | ред. код]
П'єр Ґренґуар (Pierre Gringoire) — поет. Він потрапляє у «Двір Чудес» і щоб вижити, одружується з Есмеральдою. Разом вони виступають перед парижанами.
Клопен Трульфу[ред. | ред. код]
Клопе́н Трульфу́ (Clopin Trouillefou) — король «Двору Чудес». Він намагається визволити Есмеральду з Собору, але зазнає невдачі. Під час нападу на Собор його вбивають солдати короля.
Флер-де-Ліс[ред. | ред. код]
Флер-де-Ліс (Fleur-de-Lys) — вродлива і багата дівчина, заручена з Фебом. Ревнує Феба до Есмеральди; передостанній розділ роману закінчується словами про одруження Феба і Флер-де-Ліс.
Жеан Фролло[ред. | ред. код]
Жеан Фролло (Jehan Frollo) — сирота, молодший брат Клода Фролло. Жеан — студент, порушник порядку; постійно просить гроші у брата. Під час нападу на Собор Квазімодо вбиває Жеана.
Гудула[ред. | ред. код]
Гудула (Gudule), Пакетта (Paquette), Шантфлері (Chantefleurie) — відлюдниця, у якої цигани викрали доньку: з того часу вона ненавидить циган і присвятила своє життя жалобі за Агнес. Найбільше проклинає Есмеральду, вважає її винною у смерті своєї дитини, але згодом дізнається, що вона є її дочкою і намагається врятувати від повішення.
Адаптації[ред. | ред. код]
- 1905 — Есмеральда (фільм)
- 1911 — Собор Паризької Богоматері (фільм)
- 1917 — The Darling of Paris(фільм)
- 1922 — Есмеральда (фільм)
- 1923 — Горбун з Нотр-Дама (фільм)
- 1939 — Горбун Собору Паризької Богоматері (фільм)
- 1956 — Собор Паризької Богоматері (фільм)
- 1996 — Горбун з Нотр-Дама (мультфільм)
- 1997 — Горбун з Нотр-Дама (фільм)
- 1998 — Нотр-Дам де Парі (мюзикл)
- 1999 — Квазімодо (фільм)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 листопада 2012. Процитовано 14 червня 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 листопада 2011. Процитовано 14 червня 2011.
Джерела[ред. | ред. код]
- Собор Паризької Богоматері [Архівовано 2 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
|
Це незавершена стаття про книгу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |