Собор Різдва Богородиці (Козелець)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Собор Різдва Богородиці
Kozelets Cathedral (Klymenko).jpg
Собор Різдва Богородиці

50°54′42″ пн. ш. 31°06′38″ сх. д. / 50.911806° пн. ш. 31.110611° сх. д. / 50.911806; 31.110611Координати: 50°54′42″ пн. ш. 31°06′38″ сх. д. / 50.911806° пн. ш. 31.110611° сх. д. / 50.911806; 31.110611
Статус діючий
Країна

Україна Україна

Розташування Козелець, вул. Родини Богомольцiв, 1
Конфесія УПЦ (МП)
Тип будівлі собор
Архітектурний стиль українське бароко з елементами рококо і класицизму
Автор проекту Андрій Квасов[1]
Архітектор Андрій Квасов (автор проекту) за участю Івана Григоровича-Барського (оздоблення ліпниною)[1][2]
Будівник графиня Наталія Розумовська
Художник Григорій Стеценко[3]
Будівництво 1752 — 1763
Сайт sobor-kozelets.church.ua
Собор Різдва Богородиці (Козелець). Карта розташування: Україна
Собор Різдва Богородиці (Козелець)
Собор Різдва Богородиці (Козелець) (Україна)

Собор Різдва Богородиці у Вікісховищі?

Собор Різдва Богородиці у Козельці — православний собор у смт Козелець Чернігівської області. Збудований у 1752—1763 роках на замовлення родини Розумовських за проектом архітектора Андрія Квасова та за участю Івана Григоровича-Барського, який є автором декору. Поряд із собором стоїть дзвіниця, зведена у 1766—1770 роках також за проектом Андрія Квасова.[2][3][4]

Собор та дзвіниця розміщені в історичному середмісті Козельця, і є його містобудівними домінантами.[4] Його відносять до найкращих архітектурних витворів XVIII століття в Україні та тогочасній Російській імперії.[5][6][7]

Пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 843.[8]

Історія[ред. | ред. код]

Собор споруджено у 17521763 роках на замовлення графині Наталії Розумовської (Розумихи, матері Олексія та Кирила Розумовських) архітекторами Іваном Григоровичем-Барським та Андрієм Квасовим — на знак подяки Богові за щасливу долю синів замовниці. Під час Другої світової війни в соборі містилися табір військовополонених і конюшня. Після її закінчення приміщення храму використовували під заготконтору (склад для продовольчих товарів).

Собор реставрували у 19611982 роках.

14 серпня 1993 року відбулося урочисте відкриття відбудованого Собору Різдва Богородиці. Від цього дня і до сьогодні двері святині відчинені для віруючих та екскурсантів.

Архітектура[ред. | ред. код]

Храм мурований, хрещатий, дев'ятидільний. Рамена завершено напівкруглими ризалітами. Всередині чотири опорні стовпи несуть систему склепінь і п'ять бань, поставлених по діагоналі (як у давньоруських храмах). Витончений ліпний декор стін поєднує форми бароко, рококо і класицизму.

Собор двохярусний. На першому ярусі знаходиться «тепла» церква Адріана і Наталії — усипальниця Розумовських. На другий ярус (власне собор) з трьох боків ведуть напівкруглі ґанки з відкритими колонадами, завершені наметовими верхами.

Майстерне використання засобів живопису, скульптури і архітектурних форм створюють урочистий і святковий образ.

Поруч із будівлею собору розташована чотириярусна дзвіниця.

Взагалі, крім собору у храмовий комплекс входить дзвіниця й споруда полкової канцелярії.

Інтер'єр[ред. | ред. код]

В інтер'єрі панують центральна баня і багатоярусний різьблений з липи іконостас 18 століття (створений, як вважають, за участю архітектора Растреллі). Образи (1753) в іконостасі написані у стилі бароко. Складається він з 50 (було 80) автентичних ікон. Ікони писав Григорій Стеценко, різьбу виконав Сисой Шалматов.

Цей іконостас був використаний як зразок при створенні сучасного іконостасу Катерининської церкви у Чернігові, що був освячений у грудні 2016.[9]

Дзвіниця[ред. | ред. код]

Дзвіниця (1766–1770, архітектор Андрій Квасов[10]) квадратна в плані (10 х 10 м), чотириярусна. Перший ярус оформлено рустом, другий — тосканським ордером, третій — іонічним, четвертий — коринфським. Увінчує дзвіницю барокова верхівка. Висота дзвіниці із хрестом 50 м.

Будинок полкової канцелярії[ред. | ред. код]

Споруда полкової канцелярії (1753–1758, архітектори Андрій Квасов та Іван Григорович-Барський) у плані прямокутна (13,5 х 17,5 м), двоповерхова.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б РОЖДЕСТВА БОГОРОДИЦЫ СОБОР, 1752-1763 гг. 1986 г. Памятники градостроительства и архитектуры (ru). Прадідівська слава. Процитовано 29 листопада 2016. 
  2. а б Собор Різдва Богородиці та дзвіниця 2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 301. Прадідівська слава. Процитовано 29 листопада 2016. 
  3. а б Про собор. Собор Різдва Богородиці, м. Козелець. Процитовано 29 листопада 2016. 
  4. а б Вечерський В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. – К.: Видавничий дім А.С.С, 2005. – 588 с.: іл. (Міністерство культури і мистецтв України, Державна служба охорони культурної спадщини, Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень). – ISBN 966-8613-08-2
  5. Вечерський В. В. Різдва Богородиці собор у Козельці // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 220. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  6. Козелецкий собор // Горностаев Ф.Ф. Дворцы и церкви Юга. – М.: Образование, 1914 г., с. 37 – 46. (ru). Прадідівська слава. Процитовано 2 грудня 2016. 
  7. Козелець. Україна Інкогніта. Процитовано 2 грудня 2016. 
  8. Реєстри пам’яток. Вікі любить пам'ятки. Процитовано 2 грудня 2016. 
  9. Новий іконостас Катерининської церкви 12 метрів в ширину і висоту та має 40 ікон
  10. Колокольня 1986 г. Памятники градостроительства и архитектуры (ru). Прадідівська слава. Процитовано 29 листопада 2016. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]