Собор Святого Якова (Рига)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Собор Святого Якова
56°57′03″ пн. ш. 24°06′17″ сх. д. / 56.950833333360776578° пн. ш. 24.10472222224978012° сх. д. / 56.950833333360776578; 24.10472222224978012Координати: 56°57′03″ пн. ш. 24°06′17″ сх. д. / 56.950833333360776578° пн. ш. 24.10472222224978012° сх. д. / 56.950833333360776578; 24.10472222224978012
Тип спорудикатолицький соборd
Розташування Латвія[1]Центральний район[d][2]
Рига[1]
Початок будівництва13 століття[2]
Висота86 м
Будівельна системацегла
Стильроманський
Належністькатолицька церква
ЄпархіяRoman Catholic Archdiocese of Rigad
СтанНаціональний пам'ятник архітектури Латвіїd[2]
АдресаJēkaba iela 9, Mazā Pils iela 4, Mazā Pils iela 6[2]
Оригінальна назвалатис. Svēta Jēkaba katedrāle
нім. Jakobskirche
ЕпонімЯків син Зеведеїв
ПрисвяченняЯків син Зеведеїв
ПокровительЯків син Зеведеїв
Вебсайтcatholic.lv/katedrale/
Собор Святого Якова (Рига). Карта розташування: Латвія
Собор Святого Якова (Рига)
Собор Святого Якова (Рига) (Латвія)
Мапа
CMNS: Собор Святого Якова у Вікісховищі

Собор святого Якова (латис. Svētā Jēkaba katedrāle, нім. Jakobskirche) — римо-католицький собор у Ризі (Латвія), присвячений святому Якову Великому. Будівля є частиною Старої Риги, включеної до списку Світової спадщини ЮНЕСКО і розташована прямо навпроти Будинку Лівонської дворянської корпорації, сучасного місця засідання Сейму Латвії.

Історія

[ред. | ред. код]

Будівлю церкви освятили в 1225 році. Спочатку це не був кафедральний собор, оскільки Ризький собор виконував цю функцію. На початку XV століття каплицю Святого Хреста побудували на південному кінці ранньої готичної церкви, а частину церкви перетворили на базиліку. У 1522 році під час протестантської Реформації будівля стала другою німецькомовною лютеранською церквою в Ризі. У 1523 році вона стала першою лютеранською церквою з богослужінням латиською мовою[3].

У 1582 році собор передали єзуїтам у рамках Контрреформації, коли очільник Речі Посполитої Стефан Баторій отримав контроль над Ригою. У 1621 році храм повернули лютеранам після того, як Густав II Адольф зі Швеції окупував Ригу.

У різні часи лютеранське богослужіння в церкві відбувалася шведською мовою, німецькою або естонською. Після російської окупації 1710 р. церкву назвали Коронною церквою, проте релігійні служби німецькою мовою дозволяли продовжувати. У 1812 році війська Наполеона використовували собор як склад для мішків з борошном та інших продовольчих запасів. У цей час, з червня по листопад 1812 р., парафія проводила богослужіння в церкві святого Петра.

У 1901 р. найстаріший бароковий вівтар у Ризі, відомий з 1680 р., замінили новим. Після референдуму про власність церкви в Латвії 1923 року будівлю віддали католикам для використання як їхній собор, оскільки Ризький собор став євангелічно-лютеранським собором.[4] Перша католицька меса відбулася 3 травня 1924 р. католицьким архієпископом Риги Антонійсом Спрінговічсем. Католицьку парафію Святого Якова створив архієпископ Антонійс Спрінговічс 18 квітня 1947 року. Це заснування парафії мало бути національним приходом без певної території, яке складалося з латиських католиків у Ризі та навколо неї, а також англійських та французьких католиків.[5]

Собор відвідав Папа Римський Іван Павло II у 1993 році та Папа Римський Франциск у 2018 році.

Галерея

[ред. | ред. код]

Дивитися також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б archINFORM — 1994.
  2. а б в г Latvijas VēstnesisLatvijas Vēstnesis, 1993.
  3. «St James' Cathedral» [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.], Lonely Planet. Retrieved on 30 May 2020.
  4. «St James' Cathedral» [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.], In you pocket. Retrieved on 30 May 2020.
  5. «Draudze», web.archive.org. Retrieved on 30 May 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]