Собор Успіння Пресвятої Діви Марії (Харків)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Собор Успіння Пресвятої Діви Марії[джерело?]
Католический собор Успения Пресвятой Девы Марии.jpg
49°35′41″ пн. ш. 36°08′26″ сх. д. / 49.5947° пн. ш. 36.1406° сх. д. / 49.5947; 36.1406Координати: 49°35′41″ пн. ш. 36°08′26″ сх. д. / 49.5947° пн. ш. 36.1406° сх. д. / 49.5947; 36.1406
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаХарків
Інженер Болеслав Михайловський
Поч. будівництва 1887
Кін. будівництва 1892
Стиль псевдоготика
Належність Римо-католицька церква
Адреса Харків, вул. Гоголя 4.
Епонім Діва Марія
Єпархія Харківсько-Запорізька дієцезія
Собор Успіння Пресвятої Діви Марії (Харків). Карта розташування: Україна
Собор Успіння Пресвятої Діви Марії (Харків)
Собор Успіння Пресвятої Діви Марії (Харків) (Україна)
Собор Успіння Пресвятої Діви Марії у Вікісховищі?

Собор Успіння Пресвятої Діви Марії[джерело?] (пол. Katedra Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny) — католицький собор в Харкові, освячений на честь Внебовзяття Пресвятої Діви Марії[1]. Розташований за адресою: Харків, вул. Гоголя 4. Катедральний собор дієцезії Харкова-Запоріжжя.

Історія[ред. | ред. код]

Перша будівля собору (в ім'я Вервиці Пречистої Діви Марії; арх. Верещинський, 1831 р.) знаходилася дещо південніше, на розі з пров. Мар'яненка (б. Харчовим) і була зруйнована під час німецько-радянської війни.

Інтер'єр собору

Новий храм на честь Внебовзяття Пресвятої Діви Марії[1] побудований в 18871892 рр. за проектом Харківського міського інженера Б. Г. Михайловського. Собор є пам'яткою архітектури Харкова, охорон. №209. Будівля має базилікальну форму, високу готичну дзвіницю з круглим вікном-розеткою в другому ярусі, увінчану шпилем.

26 липня 1892 р. храм був освячений єпископом Франциском Симоном. Орган, виготовлений на Етгітонській фабриці в Баварії, встановлений в квітні 1901 р.

Були відкриті богадільня для нужденних, притулок для дітей-сиріт, парафіяльна школа, каплиця на цвинтарі. В 1906–1914 рр. відбувається часта зміна священиків, активно ремонтується і облаштовується храм.

Прихід становили римо-католики різних національностей. Передплатні листки для запису пожертвувань на будівництво храму були віддруковані російською, польською, французькою та німецькою мовами. З міграцією населення в роки першої світової війни в приході особливо виділяється польська група. При храмі починає діяти громадські збори «Польський дім», де розміщувалися бюро з працевлаштування біженців, харківське відділення Товариства допомоги бідним сім'ям поляків, які брали участь у війні, і потерпілому від військових дій польському населенню, гімнастична секція у старому церковному будинку. З цього часу серед харків'ян закріплюється польська термінологія — «костел», «ксьондз». З 1915 р. у Харкові з'являється багато біженців-вірмен з території Отоманською імперії, в тому числі і вірмен-католиків, що вплинули на національний склад приходу.

Радянські роки[ред. | ред. код]

У 1917 закрита парафіяльна богадільня.

8 квітня 1922 губернською комісією з вилучення церковних цінностей було конфісковано кілька предметів літургійного начиння. З літа 1922 до 22 березня 1924 Харків служив опорним пунктом акції надання гуманітарної допомоги, зібраної католиками Заходу.

31 грудня 1924 католицька громада укладає договір з губернським виконкомом Ради депутатів «про прийняття в безкоштовне та безстрокове користування храму та предметів, що в ньому знаходяться». У 1927 владою проводиться опис усього церковного майна парафії. Віруючі були змушені щорічно подавати Харківському Губвиконкому дані про склад приходу. З цих звітів видно, що прихід залишався різноманітним за національною (росіяни, українці, поляки, білоруси, вірмени, французи, литовці, латвійці, італійці, бельгійці, угорці), соціальному та віковим складом, але загальна кількість парафіян зменшилася з 1 346 осіб (1910) до 766 осіб (січень 1927).

До середини 1930-х життя парафії відрізняється відносним спокоєм. 4 лютого 1938 за звинуваченням у контрреволюційній націонал-шпигунської організації був заарештований настоятель вірменської католицької громади отець Карапет Еганян (розстріляний 27 травня 1938 у Харкові).

4 листопада 1940 виконком Харківської міськради виніс постанову про закриття храму, затверджене 10 грудня на засіданні виконкому Харківської облради. Будівля передана театру ім. Шевченка. Богослужіння відновилися під час німецької окупації та тривали після звільнення Харкова до 1945, коли храм був остаточно закритий та переданий під базу кінопрокату. Приміщення було поділено на два поверхи з безліччю кімнат.

Теперішній час[ред. | ред. код]

7 січня 1991 р. майбутнім настоятелем парафії о. Юрієм Зімінскім на східцях церкви була відслужена перша післявоєнна меса. Богослужіння на східцях храмі і на квартирах віруючих стають регулярними. Незабаром громада харківських римо-католиків реєструється Київським райвиконкомом м. Харкова. Починається процес поступового (з кількох кімнат на другому поверсі) повернення приходу будівлі храму, що завершився в грудні 1991 року. На початок 2000-х рр. відновлений та облаштований інтер'єр храму.

Працює парафіяльна бібліотека, в тому числі з «брайлівськими» книгами для незрячих, парафіяльне видавництво «Magnificat», філія міжнародної організації «Caritas», виходить журнал «Слово з нами» (російською та українською мовами).

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. CREDO. Процитовано 2018-03-07.