Собор святого Івана Хрестителя — IV (Перемишль)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Собор святого Івана Хрестителя
Катедральна церква святого Івана Хрестителя. Перемишль.jpg
49°46′48″ пн. ш. 22°46′15″ сх. д. / 49.78000000000000114° пн. ш. 22.77111110999999966° сх. д. / 49.78000000000000114; 22.77111110999999966Координати: 49°46′48″ пн. ш. 22°46′15″ сх. д. / 49.78000000000000114° пн. ш. 22.77111110999999966° сх. д. / 49.78000000000000114; 22.77111110999999966
Тип споруди церква
Розташування Корона Королівства ПольськогоРіч Посполита Двох НародівКоролівство Галичини та ВолодимиріїЗахідноукраїнська Народна РеспублікаПольська республікаСРСРТретій РайхСРСРПольська Народна РеспублікаПольща,POL Przemyśl COA.svg Перемишль
Архітектор Ґалеаццо Апіані; Юліан Захарієвич (автор проекту реконструкції ХІХ століття)
Початок будівництва 1620
Архітектурний стиль ренесанс, бароко
Належність

РКЦУГКЦРКЦ

Ситуаційний план розташування існуючих і неіснуючих церков Перемишля
Собор святого Івана Хрестителя — IV (Перемишль) is located in Польща
Собор святого Івана Хрестителя — IV (Перемишль)
Собор святого Івана Хрестителя — IV (Перемишль) (Польща)
CMNS: Собор святого Івана Хрестителя — IV на Вікісховищі

Собо́р свято́го Іва́на Хрести́теля (нині парафіяльний костел святої Терези при монастирі ордену отців кармелітів босих) — пам'ятка сакральної архітектури XVII-XX століть у місті Перемишль Підкарпатського воєводства Польщі. Між 17841946 роками кафедральний собор греко-католицької Перемиської єпархії.

Історія[ред.ред. код]

Початки[ред.ред. код]

До 1398 р. на цьому місці знаходилася православна церква (назва невідома). Фундатором храму був польський шляхтич, подільський воєвода Мартин Красицький (1574—1633).[1]

Перший римо-католицький період[ред.ред. код]

У XVIII столітті було виготовлено статуї для вівтарів у костелі. Зразком для них були статуї в костелі Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Бучачі.[2]

Греко-католицький період[ред.ред. код]

24 квітня 1784 р. надвірним декретом імператор Йосип ІІ призначив на соборну церкву Івана Хрестителя колишній храм ордену отців кармелітів босих, а приміщення вивільненого римо-католицькими ченцями монастиря на резиденцію єпископа і катедрального духовенства. 28 червня 1784 р. комплекс колишнього монастиря кармелітів босих був офіційно переданий греко-католикам.[1]

Архипресвітер отець Андрій Якубинський 5 липня 1785 р. провів перше Богослужіння в українсько-візантійському обряді. Невдовзі появилася необхідність побудови дзвіниці, яку збудували з дерева того ж року. Однак у 1829 р. буря її сильно пошкодила, а в 1834 р. вона остаточно розвалилася. У 1837—1841 рр. збудували нову муровану дзвіницю і наприкінці квітня 1841 р. повісили на ній дзвони зі старої вежі. У ці ж роки змінено на сучасний вхід до церкви (раніше були 76 дерев'яних незручних сходин).[1]

1880 р. приступили до повної обнови церкви. Керував роботами крилошанин о. Антін Юзичинський. Реставрацію почали від даху, було вирішено замість маленької бані спорудити велику. План і кошторис на неї зробив будівничий Іван Лапинський (22.03.1880 р.). Наступного 1881 р. о. А. Юзичинський запросив з Відня архітектора Карла Кеніґа (König) з метою оглядин кафедральної церкви і розробки проекту її обнови. Проф. Кеніґ розробив проект, вибрав фірми і митців. 4 статуї при вході до церкви виконав львівський скульптор Юліан Марковський.[1],[3]

Найважчі часи настали для українців у Перемишлі після приходу більшовиків у 1944. З 1945 р. уряд комуністичної Польщі проводить брутальне вигнання з прабатьківських земель українців з Посяння й Лемківщини до СРСР. 26 червня 1946 р. з єпископського палацу силою викрадено єпископа Йосафата Коциловського і передано в руки НКВД.[1]

Другий римо-католицький період[ред.ред. код]

Архітектура, оздоблення[ред.ред. код]

Барокова оздоба собору.

Храм збудували в 1630 році за кресленнями італійського архітектора Галєаццо Апіані. Храм романської структури, збудований з твердого матеріалу у вигляді хреста.[1] Польський дослідник Ян К. Островський припускав, що автором більшості предметів декору костелу міг бути «приятель Пінзеля» — правдоподібно, його близький співробітник, твори якого схожі на різьблені статуї з церкви Покрови, костелів Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Наварії, Бучачі, бернардинців у Дуклі.[4] Також на його думку, правдоподібно, автором різьблених статуй міг бути й Антон Штиль.[5]

Давні реліквії[ред.ред. код]

Усипальниця[ред.ред. код]

Світлини[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е Байцар А. Український Перемишль. Собор Святого Івана Хрестителя — IV: історія та сучасність.
  2. Ostrowski J. K. Z problematyki warsztatowej i atrybucyjnej rzeźby lwowskiej w. XVIII // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1994. — № 1. — S. 84. (пол.)
  3. Павло Теліш. УКРАЇНСЬКИЙ слід у княжому ПЕРЕМИШЛІ. Сакральні споруди.
  4. Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Buczaczu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Secesja», 1993. — T. 1. — 364 il. — S. 25. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-09-2. (пол.)
  5. Ostrowski J. K. Z problematyki warsztatowej i atrybucyjnej rzeźby lwowskiej w. XVIII // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1994. — № 1. — S. 87. [доступ 2017-01-04].

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]