Согнефіорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Согнефіорд
Sognefjorden, Sognefjord
Sognefjord, Norway.jpg
61°06′ пн. ш. 5°10′ сх. д. / 61.100° пн. ш. 5.167° сх. д. / 61.100; 5.167Координати: 61°06′ пн. ш. 5°10′ сх. д. / 61.100° пн. ш. 5.167° сх. д. / 61.100; 5.167
Розташування Норвегія
Прибережні країни Норвегія
Регіон Согн-ог-Ф'юране
Довжина 205 км
Ширина 4,5 км
Максимальна глибина 1308 м
Міста та поселення Лейрвік, Ютре Оппедалом, Вадхейм Хейангер, Вікьойрі, Балестранд, Германсверк, Согндалсфьора, Ґудванґен, Флом, Аурландванген, Лердалсьойрі, Ордалстанген, Гаупне, і Солворн
ідентифікатори та зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук в номінатім
Помилка Lua у Модуль:Location_map/multi у рядку 13: Модуль:Location map: Ні "Модуль:Location map/data/Sognefjord.png" ні "Шаблон:Карта розташування Sognefjord.png" не існують (див. документацію Модуль:Location map та Шаблон:Карта розташування).

Согнефіорд (норв. Sognefjord) — це найбільший і найвідоміший фіорд в Норвегії і третій за довжиною в світі. Він знаходиться у фюльке Согн-ог-Ф'юране у Західній Норвегії та тягнеться на 205 км вглиб від океану до невеликого селища Скйолден у муніципалітеті Лустер. Фіорд отримав свою назву від традиційного району Согн, який охоплює південну частину фюльке.[1]

Географія[ред.ред. код]

Карта регіону фіорду, світлоблакитним — льодовик; чорні хрести — ставкірки
Вид на фіорд поруч Вангснес

Фіорд проходить через багато муніципалітетів: Солунд, Гюлен, Хиддестад, Хейангер, Вік, Балестранд, Лейкангер, Согндал, Лердал, Аурланд, Ордал І Люстер. Фіорд має максимальну глибину — 1,308 metres (4,291 ft) нижче рівня моря, а найбільші глибини знаходяться у внутрішніх частинах фіорда. Поблизу його гирла, дно різко піднімається до сіллу близько 100 метрів нижче рівня моря. Середня ширина основного рукава Согнефьорда становить близько 4,5 км. Скелі, що оточують фіорд, піднімаються майже прямовисно з води на висоту до 1000 метрів і більше.

Внутрішній кінець фіорду локалізується на південний схід від гірського хребта, що має висоту до близько 2000 метрів над рівнем моря і покритий льодовиком Йостедаль, найбільшим льодовиком континентальної Європи. Таким чином, клімат внутрішнього кінця Согнефіорду і його рукавів не настільки вологий, як на зовнішньому узбережжі. Гирло фіорду оточене численними островами, включаючи Сула, Лосна, і Хізерьойна. Фіорд має безліч більш рукавів — більш дрібних фіордів, які відгалужуються від основного, в тому числі: Есефіорд, Фярландсфіорд, Согндалсфіорд, Лустрафіорд, Ордалсфіорд, Лердалсфіорд, Аурландсфіорд і Нерьойфіорд.

Лустрафіорд[ред.ред. код]

Найбільш внутрішній рукав Согнефьорду — Лустрафіорд, розташований в муніципалітеті Лустер. В його кінці знаходиться село Скйолден, яке є точкою доступу до Національного парку Йотунхеймен. У колишні часи, перевозки між Бергеном і внутрішніми частинами Скандинавії були човнами між Бергеном і Скйолденом, а звідти — по простій дорозі через високогір'я.

Туризм[ред.ред. код]

Нерьойфіорд
Картина 1853 з зображенням Согнефіорду роботи Ханса Гуда і Адольфа Тідеманда.

Населені пункти вздовж фіорду і його рукавів з'єднує водний транспорт. До більших селищ на фіорді і його рукавах належать Лейрвік, Ютре Оппедалом, Вадхейм Хейангер, Вікьойрі, Балестранд, Германсверк, Согндалсфьора, Ґудванґен, Флом, Аурландванген, Лердалсьойрі, Ордалстанген, Гаупне, і Солворн. Ґудванґен розташований поблизу Нерьойфіорду, рукава Согнефьорду, особливо відомого своєю незайманою природою і приголомшливими пейзажами, і тільки 300 метрів у поперечнику в самій вузькій точці. Нерьойфіорд включений до Світової спадщини ЮНЕСКО. З села Флом, Фломська залізниця піднімається 864 м вгору до станції Мюрдал на довжині всього у 20 км — найкрутіша залізниця у світі з підйомом без сторонньої допомоги.[2]

У внутрішній частині фіорду, збереглися три зі знаменитих норвезьких дерев'яних церков: Каупангерська ставкірка і Урнеська ставкірка (уздовж берегової лінії) і Боргундська ставкірка (30 км вглиб долини Лердал)[2]

ЛЕП «Согнефіордський проліт» перетинає фіорд з прольотом 4 597 м. Це другий за величиною проліт ЛЕП у світі. 

Інше[ред.ред. код]

24 листопада 1972 року підводний човен «KNM Sklinna» Королівських норвезьких ВМС мав «контакт» з тим, що вони вважали радянським підводним човном віскі-класу, після 14 днів «полювання» в Согнефіорді. Нещодавно опубліковані військові документи підтверджують цей епізод.[3]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Store norske leksikon. Sognefjorden (Norwegian). Процитовано 2010-09-04. 
  2. а б Sognefjord. Процитовано 2010-09-04. 
  3. Aftenposten (з фото)(норв.)

Посилання[ред.ред. код]