Сойм підкарпатських русинів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прапор русинів

Асоціація русинських організацій Закарпаття «Сойм підкарпатських русинів» — псевдорусинська сепаратистська[1] громадська організація, що діє в Закарпатській області. Вимагає визнання русинів окремим народом та надання Закарпаттю автономії в правах 1938 року.[2] Відома сепаратистськими деклараціями[3], за що її лідерів засудили до кількох років позбавлення волі умовно за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.[4] За інформацією деяких ЗМІ, фінансується російськими урядовими організаціями[5] для дестабілізації ситуації в Закарпатті[3]. Керівник — Дмитро Сидор. Активним членом організації був письменник Михайло Алмашій.

За словами Сидора, Сойм захищає інтереси русинів — корінних жителів Закарпаття, проте його опоненти, влада Закарпатської області та українські організації заперечують це, стверджуючи, що діяльність Сойму мало відповідає інтересам жителів Закарпаття[6][7] й інспірується іноземними державами.[3][8]

Діяльність[ред. | ред. код]

«Сойм підкарпатських русинів» створений в лютому 2000 року одинадцятьма «русинськими» громадськими організаціями. Спочатку його діяльність була млявою і нескоординованою.[9] Так, під час Всеукраїнського перепису у 2001 році русинами себе назвали 10100 осіб,[10] що становить менше 1 % жителів Закарпаття. У 2005 році, коли Сойм очолив Дмитро Сидор, його діяльність активізувалася. Зокрема, 7 березня 2007 року Закарпатська обласна рада визнала русинів окремим етносом на території Закарпаття.[3] 25 жовтня 2008 року «Другий європейських конгрес підкарпатських русинів» проголосив створення фейкової «республіки Підкарпатська Русь» у статусі від 22 листопада 1938 року, вибрав державний виконавчий уряд і склав «Акт проголошення русинської державності». Також було прийнято ультиматум до Закарпатської обласної ради з вимогою проголосити автономію Закарпаття до 1 грудня 2008 року, інакше вони це зроблять самостійно.[11] 1 грудня 2008 року, у Мінську, священник УПЦ МП Дмитро Сидор проголосив незалежність фейкової «республіки Підкарпатська Русь».[12] Після цього Всеукраїнське об'єднання «Свобода» звернулася до Служби безпеки України з вимогою притягнути делегатів Конгресу до кримінальної відповідальності. У 2008 році за фактом діяльності «Сойму підкарпатських русинів» Служба безпеки України порушила проти священника УПЦ МП Дмитра Сидора кримінальну справу в зв'язку з «зазіханнями на територіальну цілісність України».[13] Згодом справа була передана до суду. 19 лютого 2012 року Ужгородський міськрайонний суд за частиною 1 статті 110 Кримінального кодексу України («посягання на територіальну цілісність і недоторканність України») присудив йому три роки позбавлення волі (умовно, з відтермінуванням на два роки) та сплату штрафу у сумі 1840 гривень.[4]

Наприкінці 2008 року «Сойм» почав втрачати позиції. Зокрема, через особистий конфлікт лідерів, його більше не підтримує одна з найвпливовіших «русинських» організацій, «Закарпатське народне об'єднання».[11] У 2009 році було оголошено про нову мету організації — проголошення «русинської» держави.[14]

Прапор «підкарпатських русинів», затверджений на Конгресі в 2007-му році. Наразі використовується інтернаціонально, без прив'язки до держави, як символ «русинів».[15]

У 2011 році термінове засідання керівників молодіжних «русинських» організацій десяти країн кваліфікувало Сойм як «маріонетку в руках імперських спецслужб Росії та США».[8]

Нерідко спостерігаються працівники УПЦ МП, які підтримують рух. Один із прихильників — монах УПЦ МП Венедикт (Хромей).[16]

Фінансування[ред. | ред. код]

«Сойм» звинувачують у фінансуванні Так, у листопаді 2008 року у виданні «Україна Молода» було опубліковано лист голови правління російського урядового фонду «Російський світ» (рос. «Русский мир») В. А. Никонова до лідера «Сойму підкарпатських русинів» Дмитра Сидора. У ньому йдеться про переказ фондом «Російський світ» коштів на рахунки «Сойму підкарпатських русинів».[5] У березні 2009 року Голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко підтвердив інформацію про фінансування «русинського» руху з Росії:

« СБУ має у своєму розпорядженні інформацію про зовнішнє фінансування сепаратистської організації ... зовнішнє, а точніше, російське «

Він також підкреслив, що мова не йде про Російський уряд.[17] Частково підтверджує ці слова один з активістів Сойму Петро Гецко[3]:

« Москва нам допомагає «

Примітки[ред. | ред. код]

  1. rozum.info. Валентин Гайдай, «Сепаратизм по-закарпатськи»
  2. ЗІК. «Протоиерей Димитрий Сидор отказался давать показания СБУ по делу о сепаратизме» (рос.)
  3. а б в г д Український тиждень. Богдан Буткевич, «Нами пригноблені»
  4. а б Закарпаття онлайн. «„Русинському“ сепаратисту Сидору суд дав 3 роки з відтермінуванням»
  5. а б Україна Молода. Олександр Гаврош, «Батюшці Сидору — від онука Молотова»
  6. Закарпаття online. «Закарпатська влада категорично засуджує антидержавницькі заяви о. Димитрія Сидора»
  7. Дзеркало Тижня. Олександр Гаврош, «Михайло Тиводар: „Доводити, що Закарпаття — українське за духом, немає потреби“»
  8. а б На экстренном заседании руководителей молодежных русинских организаций 10-ти стран о. Дмитрий Сидор с соратниками объявлены «марионетками в руках имперских спецслужб» России и США. Релігія в Україні
  9. Дзеркало тижня. Костянтин Лосик, «Народ є — національності немає, або деякі дані про підкарпатських русинів»
  10. Державний комітет статистики України. «Про кількість та склад населення Закарпатської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року». Архів оригіналу за 30 квітня 2009. Процитовано 20 листопада 2009. 
  11. а б УНІАН — Права людини. «Русини створили тимчасовий уряд»
  12. Коммерсант Украина. «В Минске появилось самобытное правительство» (рос.)
  13. Главред. «Лідерів русинів допитали в СБУ». Архів оригіналу за 8 липня 2011. Процитовано 20 листопада 2009. 
  14. km.ru. Максим Хрустальов, «На западе Украины возрождается Русь» [Архівовано 18 листопада 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
  15. Світовый конґрес русинів. www.rusynacademy.sk (англійською). Процитовано 11 вересня 2020. 
  16. У церковному конфлікті на Закарпатті замішаний монах РПЦвУ, який виступає за Русинську народну республіку. Духовний фронт (укр.). 13 серпня 2020. Процитовано 11 вересня 2020. 
  17. zaxid.net. «Сепаратистів Закарпаття фінансує Росія, — СБУ»[недоступне посилання з липня 2019]

Посилання[ред. | ред. код]