Сокальський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сокальський повіт
Основні дані
Країна: Польська республіка (1918—1939)
Воєводство: Львівське
Утворений: 1920
Населення: 109 100 (1931) р.
Площа: 1324 км²
Густота: 82 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: Сокаль
Міські гміни: 2
Сільські гміни: 8
Мапа повіту
Мапа повіту
Повітова влада

Сокальський повіт (пол. Powiat sokalski)[1] — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі та УРСР.

Австро-Угорщина[ред. | ред. код]

Утворений 1867 року.

ЗУНР[ред. | ред. код]

У складі Львівського воєводства[ред. | ред. код]

Включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Сокальський повіт

1 січня 1926 р. з гміни (самоврядної громади) Стенятин Сокальського повіту вилучено оселі на розпарцельованій (розділеній) частині фільварку Розалівка і нерозпарцельовану частину та утворено з них самоврядну гміну Станіславівка[2].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 25 березня 1930 . вилучена частина сільської гміни Бишів Сокальського повіту Львівського воєводства і з неї утворена самоврядна сільська гміна Ряшовичі того ж повіту і воєводства[3].

1 квітня 1930 р. вилучена частина сільської гміни Сілець Белзький Сокальського повіту Львівського воєводства і з неї утворена самоврядна сільська гміна Завоня того ж повіту і воєводства[4].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 10 квітня 1934 р. село Тишиця передане з Сокальського повіту Львівського воєводства до Кам'янецького повіту Тарнопольського воєводства[5]

1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ[6] на сільські гміни шляхом об’єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об’єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)[ред. | ред. код]

  1. м. Сокаль
  2. м. Белз

Сільські ґміни[ред. | ред. код]

Кількість:

1920-1926 рр. — 99

1926-1930 рр. — 100

1930-1934 рр. — 102

1934 рр. — 101

1934-1939 рр. — 8

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Белз БезеївБудининВанівВербіжВижлув (Вижлів), Витків, ВорохтаГора, Жужіль, Куличків, Махнівок, Миців, Осердів, Перемислів, ПивовщинаПрусинів, Себечів, Тушків, Хлоп’ятин, Цеблів 20
2 Ґміна Варенж Място Варяж МістоВаряж Село, Винники, Довжнів, Городище Варязьке, ГільчеЖнятин, КостяшинЛещків, Ліски, ЛівчеЛубів, Переводів, Русин, Сулимів 15
3 Ґміна Корчин Бишів, Гоголів, Збоїська, Корчин, Поздимир, Радванці, Рожджалів, Ряшовичі (з 25.03.1930), Торки, Яструбичі 10
4 Ґміна Кристинополь Бендюга, Боратин, Глухів, Добрячин, Жабче Муроване, Завишня, Клюсів, Кристинополь, Маджарки, Новий Двір, Острів, Поториця 12
5 Ґміна Пархач Волсвин, Городище ВасиліянськеЗавоня (з 01.04.1930), ПархачСілець 5
6 Ґміна Скоморохи Барані Перетоки, Городиловичі, Ільковичі, Печигори, Свитазів, Скоморохи, Станіславівка (з 01.01.1926), Стенятин, Теляж, Ульвівок 10
7 Ґміна Тартакув Място Бобятин, Волиця Комарева, Горбків, Зубків, Комарів, Копитів, Лещатів, Лучичі, Переспа, Первятичі, Спасів, Шарпанці, Тартаків місто, Тартаків, Тартаковець 15
8 Ґміна Хоробрув Бояничі, Войславичі, Гатовичі, Конотопи, Мошків, Ниновичі, Нісмичі, Опільсько, Савчин, Старгород, Тудорковичі, Угринів, Хоробрів, Шмитків 14
передано до Кам'янецького повіту Тарнопольського воєводства Тишиця (до 10.04.1934) 1

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Період СРСР[ред. | ред. код]

27 вересня 1939 р. відповідно до Пакту Молотова — Ріббентропа територія повіту була зайнята радянськими військами, але Договором про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною Сталін обміняв Закерзоння на Литву і до 12 жовтня радянські війська відійшли за Буг і Солокію, тому північно-західну частину повіту на лівому березі Бугу і Солокії передали німцям (включена до Дистрикту Люблін Генеральної губернії, в 1944 р. віддана Польщі). Більша частина повіту залишилася за СРСР і 27 листопада 1939 р. включена до новоствореної Львівської області. 17 січня 1940 р. територія повіту поділена на Шевченківський і Сокальський райони.

Україна[ред. | ред. код]

Сьогодні більша частина території колишнього Сокальського повіту входять до складу Сокальського та Радехівського районів Львівщини - колишні міські ґміни Белз та Сокаль, колишні сільські ґміни Корчин, Кристонополь, Пархач, Скоморохи, Тартакув Място, Хоробрув - повністю, ґміна Белз - села Безеїв (колишнє), Ванів, Жужель, Куличків, Низи, Перемислів, Себчів, Цеблів, ґміна Варенж Място - села Варяж, Лубнів.

Населення[ред. | ред. код]

У 1907 році українці-грекокатолики становили 66% населення повіту[7].

У 1939 році в повіті проживало 116 880 мешканців (76 675 українців-грекокатоликів — 65,57 %, 13 145 українців-латинників — 11,24 %, 10 185 поляків — 8,71 %, 2 870 польських колоністів — 2,45 %, 13 785 євреїв — 11,79 % і 270 німців — 0,23 %)[8].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 109 111 населення ніби-то було аж 42 851 (39,27%) поляків при 59 984 (54,98%) українців, 5 917 (5,42%) євреїв і 136 (0,12%) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими 1907 року) та післяпольськими (радянськими 1940 і німецькими 1942) звітами.

Примітки[ред. | ред. код]