Сокиринці (Чортківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сокиринці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Рада/громада Сокиринецька сільська рада
Код КОАТУУ 6125587201
Облікова картка Сокиринці 
Основні дані
Засноване 1493
Населення 200 (на 1.01.2018)[1]
Територія 1,27 км²
Площа 1,270 км²
Густота населення 199,21 осіб/км²
Поштовий індекс 48526[2]
Телефонний код +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 48°56′55″ пн. ш. 26°12′17″ сх. д. / 48.94861° пн. ш. 26.20472° сх. д. / 48.94861; 26.20472Координати: 48°56′55″ пн. ш. 26°12′17″ сх. д. / 48.94861° пн. ш. 26.20472° сх. д. / 48.94861; 26.20472
Водойми р. Збруч
Відстань до
обласного центру
128 км
Відстань до
районного центру
50 км
Найближча залізнична станція Скала-Подільська
Відстань до
залізничної станції
14 км
Місцева влада
Адреса ради 48526, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Сокиринці; тел. 6-24-14
Сільський голова Хмиз Ярослав Андрійович[3]
Карта
Сокиринці. Карта розташування: Україна
Сокиринці
Сокиринці
Сокиринці. Карта розташування: Тернопільська область
Сокиринці
Сокиринці
Мапа

Соки́ринці — село в Україні, в Чортківському районі, Тернопільської області. Центр сільської ради. До села приєднано хутір Якубівка.

Назва[ред. | ред. код]

Відомий дослідник топономіки Тернопільщини, фольклорист Михайло Крищук подав кілька варіантів походження назви села:

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на правому березі р. Збруч (ліва притока Дністра), на межі Тернопільської і Хмельницької областей. Село перетинають три долини - Козакова, Чегнігова, Розчісова. На лівому березі Збруча розташоване однойменне село Хмельницької області, обидва населених пункти до 1772 року були одним великим селом.

Село межує з національним природним парком «Подільські Товтри».

Місцевості[ред. | ред. код]

  • Якубівка — хутір, розташований за 3 км на південний захід від села. У 1949 році на хуторі  нараховувалося 6 дворів, 23 мешканці[5].

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської і черняхівської культур. Поселення трипільської культури поблизу села виявлене у 1930-х роках. Матеріал (уламки кераміки) зберігається у Львівському історичному музеї.[6]

Вперше село Сокиринці згадується 1 липня 1471 року в книгах галицького суду[7].

За Австро-Угорщини в селі функціонував фільварок ґрафа Ґолуховського. Селяни вирощували кукурудзу, квасолю, тютюн. Малоземельні мешканці, рятуючись від злиднів, еміґрували на заробітки до Канади. На території Сокиринців були споруджені казарми КОП — «Корпусу Охрони Пограніча» (Korpus Ochrony Pogranicza, польська прикордонна охорона).

Під час першої світової війни Сокиринці майже повністю згоріли.

Протягом 1918—1923 років село відбудувалось. У 1921 році збудовано муровану церкву Введення в храм Пресвятої Богородиці, яка 1944 року згоріла і відбудована 1989 року. 1923 року був збудований будинок читальні «Просвіта».

Після встановлення у вересні 1939 року радянської влади органи НКВС розстріляли мешканця села Антона Маслія.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 39 мешканців села, зокрема:

  • Василь Гаврилюк (нар. 1924),
  • Антон Гречка (нар. 1912),
  • Іван Ільнин (нар. 1913),
  • Микола Ільшин (нар. 1899),
  • Михайло Ільшин (нар. 1904),
  • Володимир (нар. 1926),
  • Дмитро Когут (нар. 1908),
  • Микола Когут (нар. 1900),
  • Василь Лихо (нар. 1904),
  • Микола Лойк (нар. 1900),
  • Петро Лучка (нар. 1901),
  • Антон Мазур (нар. 1905),
  • Микола Мелько (нар. 1919),
  • Петро Олищак (нар. 1906),
  • Василь Остапишин (нар. 1926),
  • Петро Пазин (нар. 1919)

У 1947 році населення Сокиринців значно скоротилося. Спочатку це було спричинено війною, що два роки тому закінчилася, репресії, а також й голод, влаштований народам СРСР комуністичною владою у 19461947 роках.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • пам'ятник Тарасу Шевченку (1915; знищений російськими вояками).
  • Символічний курган-могила «Борцям за волю України» — воякам УПА, полеглим у 1945—1946 роках.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення, чол.
1900 1910 1921 1931 2014 2018
801 870 669 793 218 200[1]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діяли філії товариств «Просвіта», «Сокіл», «Луг» та інших організацій.

Стараннями місцевого мешканця Володимира Змрочка організовано аматорський театральний гурток.

Нині у Сокиринцях повноцінно працюють сільська рада, ФАП, будинок культури, бібліотека. Місцеві мешканці у 1989 році власним коштом відбудували церкву Введення в храм Пресвятої Богородиці, знищену у 1944 році, а також нещодавно провели капітальний ремонт сільського магазину.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Дмитро-Михайло Ільчишин (1902—1983) — редактор, агроном, громадський діяч у Канаді;
  • Віталій Мостовий (нар. 1949) — економіст, громадський діяч;
  • Михайло Семанців (псевдо  — Тарантеля, Михайло Смит, Михайло Синьооверголець, Драпак; 1889–?) — канадський письменник українського походження, фейлетоніст, громадський діяч.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року
  2. Довідник поштових індексів України: Тернопільська область, Чортківський район, с. Сокиринці
  3. [https://rada.info/rada/02027718/ Сокиринецька сільська рада]
  4. Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 156.
  5. Федечко, М. Сокиринці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 507. — ISBN 978-966-457-246-7.
  6. Археологічні пам'ятки Української РСР. — К.: Наукова думка, 1966. — С. 314.
  7. Akta grodzkie i ziemskie… — Lwów, 1887. — T. XII. — S. 345. — № 3546. (лат.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]