Соколова Гора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соколова Гора
Загальна інформація
50°17′49″ пн. ш. 28°37′14″ сх. д. / 50.29713630002777336° пн. ш. 28.62067751702777940° сх. д. / 50.29713630002777336; 28.62067751702777940Координати: 50°17′49″ пн. ш. 28°37′14″ сх. д. / 50.29713630002777336° пн. ш. 28.62067751702777940° сх. д. / 50.29713630002777336; 28.62067751702777940
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР і Україна
Адмінодиниця Соколовогірська селищна рада
Житомир
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проєкті OpenStreetMap
Карта

Соколова Гора (пол. Sokolowa Gora) — колишнє селище міського типу в Житомирському районі Житомирської області. Нині є частиною міста Житомир. Також відоме як урочище Соколова Гора та городище Соколова Гора.

Географія та історія[ред. | ред. код]

Залізна доба та Давня Русь[ред. | ред. код]

Археологами виявлені поблизу сліди поселення ранньої залізної доби та давньоруського періоду 12-13 ст.

Городище Соколова Гора розташоване на північно-західній окраїні Житомира та займає вершину Соколової гори над лівим берегом р. Кам'янка. Сама гора має вигляд конусоподібного останця, вислотою 25—30 м над рівнем ріки. Майданчик овальний в плані, розмірами 90 - 75 м, площа 0,55 га. Схили ескарповані. З напільного боку проходить лінія валів та ровів. Північна та південно - східна частини пошкоджені кар'єрами. Городище обстежене М.П. Кучерою у 1973. Зібрано підйомний матеріал - кераміку ранньозалізного періоду, давньоруського періоду 12-13 ст. На схід від городища виявлено сліди селища, де було зібрано поодинокі фрагменти кераміки ранньозалізного періоду та давньоруської 12-13 ст.[1]

"В околицях Житомира відомо ще кілька городищ: Зарічанське, Станишівське, Соколова Гора. Усі датуються XII—XIII ст. їх можна вважати дочірніми від городища на Замковій горі. Усі разом вони складають єдиний комплекс поселень, були своєрідним оборонним рубежем Житомирського замку."[2]

У ХІІ-ХІІІ ст. знову повертаються до життя укріплення ІХ-Х ст., що повністю занепали у XI ст.: Малин, Мирополь, і Новоград-Волинський, Пилиповичі, Райки. У той же час в ареалі Древлянської землі виникають чисельні укріплення, що не існували до XII с:. Таких пунктів нараховується шістнадцять: Бельківці, Городище на р. Свинолужа, Городище на р. Кодинка, Городське, Соколова Гора, Зарічани, Корчівка. Лелів, Леніно, Медвин, Норинськ, Рудня-Городище, Сінгури, Станишівка, Степок, Корець.

Дев'ять простих городищ, що мають тільки один укріплений майдан­чик, розташовані на природних останцях: Бараші, Городське Мале, Жито­мир - Замкова гора, Житомир - Соколова Гора, Коростень І, Коростень II, Мирополь, Норинськ, Яроповичі.

Площу від 0,5 до 1 га мають 6 городищ (16%). У цій групі розміри коливаються від 0,55 га (Житомир - Замкова Гора) до 0,9 га (Новоград-Волинський Південне). Культурні шари ІХ—ХІІІ ст. зафіксовані на 5 пам'ятках. Тільки на одному (Житомир - Соколова Гора) крім знахідок Київської Русі ХІІ—ХІІІ ст. немає нашарувань кінця І тис. н.е.[3]

Нині ділянка городища забудована приватними котеджами, пам'ятний знак "Городище" зруйнований. Навряд чи вціліли лінії укріплень.

У складі Російської імперії[ред. | ред. код]

Село Соколова Гора Левківської волості Житомирського повіту у 1906 році налічувало 55 дворів, 233 жителя.

Власного храму в селі не було, церковний прихід — церква святого Якова на Вільському кладовищі міста Житомира.

У складі СРСР[ред. | ред. код]

У 1923 році село Соколова гора налічувало 105 дворів, 697 жителів.

Голодомор 1932—1933[ред. | ред. код]

Селище постраждало внаслідок голодомору 1932—1933. Голод зачепив й селище Соколова Гора, були зареєстровані факти голодної смерті, масових хвороб та психозів, викликаних тривалим голодуванням. Селище було частково знищене голодомором. Населення, яке пережило геноцид, згодом частково інтегрувалося у міську громаду Житомира.

Сучасність[ред. | ред. код]

До 1967 Соколова Гора було селищем Житомирського району у Житомирській області.

Приєднання: в період 1967—1971 рр. селище Соколова Гора приєднане до міста Житомир.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - с. 119.
  2. Мій Житомир. Історія Житомирщини. 2017. Процитовано 12 грудня 2017. 
  3. Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим.
  4. Українська РСР. Адміністративно-територіальний устрій на 1 січня 1973 р. – К.: Політвидав, 1973 р.

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]