Соколовський Михайло Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Михайло Соколовський
Mykhaylo Sokolovsky.jpeg
Особові дані
Повне ім'я Михайло Григорович Соколовський
Дата народження 15 листопада 1951(1951-11-15) (62 роки)
Місце народження Слов'янськ, Донецька область,
Україна
Зріст 172 см
Вага 72 кг
Прізвисько Бригадир, Сокол
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1970 (2 ліга)
1971 (2 ліга)
1972 (2 ліга)
1973 (1 ліга)
1974-1987
1988 (2 ліга)
«Авангард» (Краматорськ)
СКА (Київ)
СК «Чернігів»
«Металург» (Запоріжжя)
«Шахтар» (Донецьк)
«Кристал» (Херсон)
40 (1)
9 (1)
35 (11)
38 (5)
400 (87)
45 (3)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1999 «Металург» (Донецьк)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Михайло Григорович Соколо́вський (* 15 листопада 1951, м. Слов'янськ, Сталінська область) — радянський і український футболіст та тренер. Вихованець групи підготовки команди «Хімік» Слов'янськ. Майстер спорту СРСР - 1974 рік. Багаторічний капітан цього клубу. Увійшов до символічної збірної «Шахтаря» за всі роки.[1]

Життєпис[ред.ред. код]

Починав ігрову кар'єру у друголігових командах: «Авангард» Краматорськ, згодом СКА Київ, де він відбував військову службу, і СК «Чернігів». У перші роки для юного гравця кумиром був Валерій Лобановський, який відмінно «підрізав» м'яч та надавав йому несподівану траєкторію. Ще з дитячих років Соколовський захопився таким виконанням подач і завдяки багатолітнім тренуванням вже виконував такі паси майже досконало.

Дуже успішним у плані футбольного росту став сезон 1973 у першоліговому «Металурзі» (Запоріжжя), після якого Михайло Соколовський став одним з ключових футболістів клубу і почав отримувати запрошення від багатьох команд: «Зеніту» (Ленінград), «Дніпра», київського «Динамо» і московських клубів. Півзахисник вибрав донецький «Шахтар» — однією з причин було просто те, що футболіст родом із Донеччини. У «Шахтарі» й пройшла переважна більшість його кар'єри.

«Шахтар» (1974-1987)[ред.ред. код]

Прихід Соколовського у команду співпав із зміною наставника — новим керманичем став Володимир Максимович Сальков. Саме з його іменем будуть пов'язані успіхи «Шахтаря» у середині 1970-х років (пост головного тренера він покинув у 1978 році). У 1975 році донеччани стали «срібними» призерами чемпіонату СРСР, що дозволило команді вперше у історії виступити у єврокубках (в Кубку УЄФА), а центральний півзахисник «Шахтаря» увійшов до списку 33 найкращих футболістів країни.

Кінець 70-х років став дуже успішним для донеччан — «бронза» чемпіонату і фінал Кубка СРСР у 1978 році, віце-чемпіонство у 1979 році. Це «срібло» стало найвищим досягненням «гірників» за всі чемпіонати Радянського Союзу. Донецька команда, яка ще на початку 60-х рр. здобула славу кубкового бійця, виграла Кубок СРСР у 1980 та 1983 роках і входила до фіналу у 1985 і 1986 роках. У «Шахтарі» Соколовський, можливо, не став зіркою радянського футболу, оскільки команда не була лідером чемпіонату, зате після 1987 року півзахисника відзначили нагородою «Вірність клубу» — за найбільше зіграних ігор серед усіх футболістів команди (400 матчів у вищій лізі за «Шахтар»). Тричі входив до списку 33 найкращих футболістів СРСР (1975 — 3 місце, 1982 та 1983 рр. під №2)

Як на футболіста середини поля, Михайло Соколовський багато забивав, ставши найкращим бомбардиром клубу в історії виступів у першостях СРСР — 87 м'ячів. Зумів поєднати вміння допомагати нападникам та самостійно бити по воротях. Від 1981 до 1987 року — капітан «Шахтаря» (Донецьк). Зумів увійти до символічного Клубу ім. Г. Федотова для гравців, які забили понад 100 голів у вищій лізі, Кубку СРСР та єврокубках.

Закінчував виступи у друголіговому «Кристалі» (Херсон), як тренер-гравець.

Тренерська робота[ред.ред. код]

У 1988 році перебував у складі херсонського «Кристалу» — був гравцем-тренером. Згодом працював у командах «Антрацит» (Кіровське), «Сталь» (Стальова Воля, Польща), «Силур» (Харцизьк), «Шахтар» і «Металург» (Донецьк), «Металург» (Запоріжжя).

Одружений. Має сина Дениса і дочку Марину.[2]

Статистика виступів[ред.ред. код]

Клубна[ред.ред. код]

Зірка Михайла Соколовського на Алеї Слави «Шахтаря» (Донецьк)
Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Єврокубки Суперкубок Всього
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Авангард 1970 40 1 - - - - - - 40 1
СКА (Київ) 1971 9 1 - - - - - - 9 1
СК Чернігів 1972 35 11 - - - - - - 35 11
Металург З 1973 38 5 - - - - - - 38 5
Шахтар 1974 27 5 7 0 - - - - 34 5
1975 29 11 1 0 - - - - 30 11
1976 (в) 14 1 4 0 - - - - 18 1
1976 (о) 15 1 - - 6 1 - - 21 2
1977 29 5 2 0 - - - - 31 5
1978 29 5 9 2 2 0 - - 40 7
1979 32 4 5 0 2 2 - - 39 6
1980 33 6 8 2 2 0 - - 43 8
1981 32 6 4 1 - - 1 0 37 7
1982 26 12 5 0 - - - - 31 12
1983 34 15 5 2 4 1 - - 43 18
1984 34 7 4 0 2 1 2 1 42 9
1985 30 6 5 3 0 0 - - 35 9
1986 27 3 4 1 - - 1 1 32 5
1987 9 0 - - - - - - 9 0
Кристал 1988 45 3 - - - - - - 45 3
Всього за Шахтар 400 87 63 11 18 5 4 2 485 105
Всього за кар'єру 567 108 63 11 18 5 4 2 652 126

Титули та досягнення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]