Соколів (Кам'янка-Бузький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Соколів
Sokoliv kmb gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Кам'янка-Бузький район
Рада Великосілківська сільська рада
Код КОАТУУ 4622181604
Основні дані
Засноване 1515
Населення 362
Площа 5,85 км²
Густота населення 61,88 осіб/км²
Поштовий індекс 80441[1]
Телефонний код +380 3254
Географічні дані
Географічні координати 49°58′44″ пн. ш. 24°22′43″ сх. д. / 49.97889° пн. ш. 24.37861° сх. д. / 49.97889; 24.37861Координати: 49°58′44″ пн. ш. 24°22′43″ сх. д. / 49.97889° пн. ш. 24.37861° сх. д. / 49.97889; 24.37861
Середня висота
над рівнем моря
233 м
Місцева влада
Адреса ради 80453, Львівська обл., Кам'янка-Бузький р-н, с.Великосілки
Карта
Соколів. Карта розташування: Україна
Соколів
Соколів
Соколів. Карта розташування: Львівська область
Соколів
Соколів
Мапа

CMNS: Соколів у Вікісховищі

Соколі́в — село в Україні, в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області. Населення за переписом 2001 року становило 362 особи. Орган місцевого самоврядування — Великосілківська сільська рада.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про село Соколів відноситься до XV ст. і датується 1456 роком.

Наступна згалка датується 1515 роком. В ній повідомляється про неможливість отримання податків з села через зруйнування волохами і татарами[2].

Відомі власники села:
Роки Ім'я власника
? Ян Сандвіч Бранницький
1479 – ? Михайло Кай, дідич Деревлян,

відомий як Меховицький

1498 – ? неповнолітні Ян та Магдалина, діти Станіслава

Період ІІ Польської Республіки (1918 - 1939)[ред. | ред. код]

В Другій польській республіці (1918-1939рр.) село є сільською комуною.

9 листопада 1926 р. в м. Кам’янка Струмилова (центр повіту) відбувся повітовий народний з’їзд делегатів Українського національно-демократичного об’єднання. Одним з членів Повітового народного комітету став селянин з Соколова Петро Кашуба.[3]

З 1 серпня 1934 р. в рамках реформ село входить до складу гміни Дідилів Кам'янко-Струмилівського повіту Тернопільского воєводства Республіки Польща.

Під час окупації Німецькою державою (1941 - 1942)[ред. | ред. код]

З 11 серпня 1941 року село входить до складу Кам'янко-Струмилівського повітового староства (нім. Kreishauptmannschaft und Gemeindeverband Kamionka-Strumilowa «окружне староство і об'єднання гмін Кам'янка-Струмилова») дистрикту Галичина Генеральної Губернії.

Під владою СРСР (1939 - 1991)[ред. | ред. код]

1 квітня 1944 року біля села, невідомий злочинець, замордував Степана Навроцького та Йосифа Стернюка.[4]

16 серпня 1944 року НКВС провів так звану «акцію» в селі Соколів та сусідньому Горпині - примусово мобілізовували чоловіків до Червоної армії.

З вересня, 1944р. до березня 1959р. село входить в склад Новомилятинського району Львівської області УРСР.

Діяльність ОУН-УПА на теренах села[ред. | ред. код]

В вересні, 1946 року сумна вістка пішла по селі. В одному з господарств квартирували три молоденькі повстанці, яким ще не було навіть і 20 років, на псевдо: “Орел”, “Лиско” і “Черемха”. “Черемха” був родом із сусідніх Великосілок. Один хлопець із Соколова, який навчався у Львові, був прихильний і симпатизував новій владі, “совєтам”. Не знати, добровільно чи за грошову винагороду, чи щоб просто поплазувати перед більшовиками, він видає повстанців. Більшовицький гарнізон оточив господарку, де були повстанці. Лунали голоси окупантів: “Здавайтеся! Ви оточені, для вас немає іншого виходу, як тільки здатися. Ми вам подаруємо життя”. Звичайно, жоден із повстанців не повірив брехливим обіцянкам і більшовицькій пропаганді, юнаки воліли з честю віддати своє життя за рідний край, ніж стати зрадниками і "яничарами", тому вибрали героїчну смерть і поклали своє молоде життя за Бога, Церкву і Народ. Їх живцем спалили в стодолі. Тяжко нам сьогодні це уявити і, мабуть, не один подумає: для чого це було потрібно? Кому була потрібна така жертва? На цій жертві багатьох поколінь свідомих синів і дочок української нації постала незалежна Українська держава", згадувала зв'язкова УПА, політв'язень Анна Гірна (родом із с.Якимова).

Вістка про героїчний подвиг повстанців розійшлася по всій околиці. Звичайно, більшовики в такий спосіб наганяли на людей ще більший страх. Окупанти Української землі були безпощадні. Вони використовували всі засоби для того, щоб знищити повстанський дух в народі: вдавалися до терору, насилля, підкупу. В їхніх руках були зброя, влада, тюрми, але вони були окупантами – і цим було все сказано.

Анна Гірна (політв'язень, зв'язкова УПА, родом з с.Якимів), яка щойно повернулася з в’язниці, трагічно пережила сумну новину про юних повстанців, які загинули в Соколові. Щоб увінчати їх пам’ять, вона присвятила їм пісню:

Там, у селі Соколові,

Сумная новина,

Засмутилась через неї

Уся Україна.

Засмутилась, заридала,

Як мала дитина,

Бо найкращих її героїв

Забрала могила.

“Орел”, “Лиско” і “Черемха”

Цього не сподівались

І з друзями України

Вони не прощались.

А було це у неділю

Осінньою порою –

Зайшов лютий Постовалов

З своєю ордою.

І де хлопці квартирують,

Сексоти це знали,

І прокляті яничари

Катам показали.

Обступили їх катюги.

“Здайсь, бандит!” – кричали.

За той час наші герої

Життя своє кінчали.

Задзвонять софійські дзвони,

Загудуть гармати –

Скоро встане Україна,

Вже недовго ждати!

Вже недовго ждати… Так повстанці підтримували одні одних. Вони свято вірили в ідею незалежності Української держави. За цю ідею боролися і віддавали своє юне життя. Більшість із них не дочекала світлого дня Воскресіння України. А ті, що дочекали, то вже аж на старості своїх літ. З великим сумом і болем у серці, спостерігаючи за всім, що відбувається в рідному краї сьогодні, вони ще більше прибиті горем і переживанням. Бо не за таку державу вони боролися і віддавали своє життя, а ця держава донині не знає своїх героїв. Це справді сумно і тривожно, а навіть трагічно. Якщо нині не поставимо крапку над “і” і не визнаємо, хто на нашій землі був героєм, а хто окупантом, який сьогодні почувається, як у себе вдома і диктує нам права, якою має бути Україна, – та взагалі: чи буде ще такий колись час!?.[5]

Церква Собору Пресвятої Богородиці ПЦУ (1677р.)[ред. | ред. код]

Церква Собору Пресвятої Богородиці ПЦУ (1677р.)
Божественна Літургія (очолює отець-настоятель Олександр Содомора). 1958 рік, Соколів.

Дерев`яна церква стоїть у центрі села. Збудована у 1677 році. Відновлена у 1932 році. Невелика, приземкувата, тризрубна будівля стоїть на ділянці, яка обмежена кованою огорожею. Вхід на церковне подвір`я через дерев`яні ворота, накриті чотирисхилим дашком.

До вівтаря прибудовані ризниці: північна меншого розміру і накрита стрімким двосхилим дахом, південна - більша і має пологий двосхилий дах, який не закриває вікна з вівтаря. Бабинець, очевидно, видовжили розбудовою у західному напрямі. До нього прибудований рівноширокий присінок. Будівля традиційно оточена широким піддашшям, стіни під яким вертикально шальовані дошками, а над ним - гонтами.

Бабинець та вівтар накриті двосхилими дахами, гребені яких завершують восьмибічні вежі з маківками. Світловий восьмерик нави накритий невеликою банею з ліхтарем і маківкою. На південь від святині розташована дерев`яна триярусна дзвіниця, на схід від неї можна побачити маленьку дерев`яну закриту каплицю.

Після об'єднавчого собору українських православних церков 15 грудня 2018 року церква належить Православній церкві України. До того часу була під юрисдикцією УПЦ КП.

Священники, які обслуговували парафію Соколова:
Роки Ім'я, прізвище
19331977 о. Олександр Содомора

Відомі мешканці[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Кам'янка-Бузький район
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 168 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  3. Організаційний рух. Повітовий народний з’їзд в Камінці Струмиловій. Газета "Діло" №251. 12 листопада 1926. с. 4. 
  4. О.Петрук (2014). Післанці з таємного світу. Степан Навроцький. "Божі Сліди". Львів: Дизайн студія "Папуга". 
  5. Спогади зв'язкової УПА Анни Гірної. 

Посилання[ред. | ред. код]


http://ounuis.info/territorial-executive-oun-in-canada-f-3.html