Солдат-чарівник
| Солдат-чарівник | ||||
|---|---|---|---|---|
фр. Le Soldat magicien  | ||||
| Композитор | Франсуа-Андре Данікан Філідор | |||
| Інформація у Вікіданих | ||||
|
| ||||
«Солдат-чарівник» — одноактна комічна опера, покладена на музику композитором та відомим шахістом Франсуа-Андре Даніканом Філідором за лібрето Луї Ансома. Вперше її було виконано у Театрі комічної опери у Парижі на свято Святого Лаврентія 14 серпня 1760 року[1].
Сцена — вітальня з двоярусним буфетом, виступаючим каміном і столом, накритим зеленим сукном, на якому грають у нарди. Гра в нарди між буржуазною жінкою та її чоловіком є відправною точкою для твору Філідора, який сам був чемпіоном з шахів[2].
Пан Арган, посварившись із дружиною, іде з дому. Невдовзі туди приходить прокурор і солдат. Солдата поселяють на другому поверсі, а лакея Кріспена посилають по вечерею в ресторан[3].
Несподівано повертається Арган, вечерю ховають у буфеті, а прокурор залазить у комин. Арган входить до будинку та бачить солдата, який вдає, ніби він чаклун, і дістає з буфету вечерю. Арган боїться її їсти. Потім солдат каже, що викличе чорта в подобі прокурора. Входить власник ресторану забрати платню за вечерю. Його випроваджують, а солдат вичитує мораль подружжю Арганів[3].
| Персонаж | Актор, який грав у прем'єрі | Діапазон голосу |
| Пан Арган, буржуа | Ля Рюет | Баритон |
| Пані Арган, його дружина | Дешан | Сопрано |
| Кріспен, лакей пана Аргана | Люзі | Сопрано |
| Пан Блудіно, прокурор | Клерваль | Високий контратенор |
| Солдат | Паран | Баритон |
| Корчмар | Деміньйо | Високий контратенор |
«Солдат-чарівник» Філідора мав успіх. «Літературний оглядач» Лапорта від 15 вересня 1760 року містить такі критичні зауваження: У сцені, де Солдат змушує чоловіка повірити, що вечеря — це справа рук диявола, квартет між дружиною, солдатом, слугою та чоловіком був оцінений як цінний: «Цей квартет виявився найсильнішим у музичній сфері. Ми чуємо діалог із чотирьох частин без плутанини. ; що є великою перевагою таких сцен[4]».
Коли Солдат поновлює свої заклинання і змушує чоловіка повірити, що прокурор, захований у димарі, був втіленням Диявола, щоб чоловік… «помер від страху», прокурор, дружина, камердинер, чоловік і солдат утворюють квінтет, який … був дуже гармонійно написаний"[5].
У 1819 році Іван Котляревський переробив сюжет і переніс дію на землю України, створивши комедію «Москаль-чарівник». Історію її створення Котляревським досліджував Іван Франко в статті 1899 року, посилаючись на матеріал 1893 року[6].
Опера була двічі перекладена німецькою та один раз чеською[6].
Опера залишалася забутою на батьківщині, і була знов поставлена у Франції лише 2016 року. Ці постановка мала успіх і її знов поставили 2017 р. у Реймсі.
- ↑ François-André Philidor, Louis Anseaume (7 janvier 2009). Le soldat magicien, opéra-comique. Google.com (фр.). Процитовано 10 janvier 2022..
- ↑ François-André Philidor, Louis Anseaume (7 janvier 2009). Le soldat magicien, opéra-comique. Google.com (фр.). Процитовано 10 janvier 2022..
- ↑ а б Зеров, Микола (2 травня 2025). Микола Зеров. Золотий фонд. Шедеври української літератури. Ілюстроване видання: Українське письменство XIX сторіччя (укр.). Strelbytskyy Multimedia Publishing.
- ↑ LABORDE. L'Obsérvateur Littéraire. Gallica.fr (фр.). Процитовано 10 janvier 2022..
- ↑ LBORDE. L'Observateur Littéraire. Gallica.fr (фр.). Процитовано 10 janvier 2022..
- ↑ а б Іван Франко – Галицький «Москаль-чарівник». www.i-franko.name. Процитовано 23 червня 2025.
