Солейман II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Солейман II
Suleiman II of Iran.jpg
Ім'я при народженні شاه سلیمان‎‎
Народився 1714(1714)
Ісфахан, Іран
Помер 1776(1776)
Мешхед, Іран
Громадянство
(підданство)
Flag of Iran.svg Іран
Титул шах
Посада Шах
Термін 1749—1750
Попередник Шахрох Шах
Наступник Шахрох Шах
Конфесія іслам
Рід Сефевіди
Батько Сайєд Мірза Мухаммед Дауд аль-Хусайні аль-Мараші
Мати Шахбану-Бегум
У шлюбі з Хан-Ага-бегум

Солейман або Сулейман II (*1714 —1776) — шах Ірану в 1749-1750.

Життєпис[ред. | ред. код]

Належав до династії Сефевідів по материнській лінії. Молодший син Сайєда Мірзи Мухаммеда Дауда аль-Хусайні аль-Мараші, мутавалі (керуючого справами) святині імама Алі Рези в Мешхеді, та Шахбану-Бегум, донькі шаха Солеймана Сефі. При народжені 1714 року отримав ім'я Султан-Мухаммеда Мірзи. Оженився на доньці шаха Солтан Хусейна.

У 1749 з початком боротьби за трон між спадкоємцями Надер Шаха. В цей час повстало населення міста Мешхеда. Незабаром значна частина Хорасану відпала від династії Афшаридів. Водночас шахом оголошено Султан-Мухаммеда Мірзу під ім'я Солеймана II. На його бік перейшла низка тюркських племен, насамперед каджари на чолі із Мухаммед Хасан-ханом, хакімом (намісником) Астрабаду, пуштуни на чолі із Азад-ханом Афганом, хакімом Урмії та Тебріза. Також задля залучення на свій бік шах оголосив податкову амністію на 3 роки. В результаті володіння Солеймана II охопили землі від Герату до кордону з Османською імперією.

Незабаром було переможено Шахроха, сина Надир Шаха. На початку 1750 вступив у конфлікт з Ахмад-шахом Дуррані, еміром Кандагару, який вдерся до Герату. Того ж року війська Солеймана II стали зазнавати невдачі у війні з Дурруні. В результаті серед невдоволених сановників проти Солеймана II склалася змова, внаслідок чого того було повалено й засліплено.

Перебував у в'язниці до самої смерті у 1776.

Джерела[ред. | ред. код]

  • J. R. Perry: The Last Safavids, 1722—1773, Iran 9, 1971, S. 59-69
  • Floor, Willem (2005), A Note on The Grand Vizierate in Seventeenth Century Persia, Harrassowitz Verlag, pp. 435—481