Соловей Олег Євгенович
| Соловей Олег Євгенович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Олег Соловей на фестивалі Махнофест-2007 | ||||
| Народився |
21 лютого 1970 (53 роки) Шахтарськ | |||
| Діяльність |
літературознавець письменник | |||
| Alma mater | Донецький університет | |||
| Мова творів | українська | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Олéг Євге́нович Соловéй (*21 лютого 1970, Шахтарськ, Донецька область) — український письменник, критик, літературознавець. Засновник і незмінний головний редактор літературно-художнього альманаху «Кальміюс» (1998 — 2006). Співзасновник Проєкту актуальних дискурсів «Простір Літератури» (2016). Засновник і співредактор наукового альманаху «Стусознавчі зошити» (2016). Засновник і головний редактор літературно-мистецького альманаху "ХОРС" (2023). Кандидат філологічних наук (2000), доцент (2003).
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив філологічний факультет Донецького університету (1996). У 2000 році захистив кандидатську дисертацію за темою «Особливості стилю новелістики Миколи Хвильового» [1].
Жив і працював у Донецьку. Викладач, доцент Донецького національного університету імені Василя Стуса. Наразі мешкає у Вінниці — переїхав з університетом, залишивши окуповану територію наприкінці липня 2014 року.
Автор поетичних збірок «Місто» (1998), «Марґіналії» (1999), «Фієста інфікованих» (2000), «Осінній хадж» (2001), «Камінний шепіт» (2002), «Аль Катик» (2004), «Конуси і дирижаблі» (2006), «Живі і Мертві» (2007), «Час убивць» (2013), поетичної містифікації "Варвара Чорна. НЕП: Збірка віршів" (2020); прозових книг «Танок, який виконують всі дівчатка» (2005), «Ельза» (2010); книг літературної критики «Атоми і Порожнеча» (2012), «Оборонні бої» (2013), «Орґазм і Відчай» (2017), «Василь Стус: Відлуння і наближення» (2017, у співавторстві), «Утрачений погляд» (2018), «Речник Апокаліпси» (2022); ювілейного поліжанрового видання "Збірник до 50-річчя" (2023); численних статей із історії української літератури XX століття та з проблематики сучасного літпроцесу. Учасник літературного угрупування «OST» (1999), член АУП (2000) та НСПУ (2018); лауреат конкурсу видавництва «Смолоскип» (1999), премії журналу «Кур'єр Кривбасу» (2009) та літературної премії імені Бориса Нечерди (2013, за збірку «Час убивць»).
Активно розробляє проблеми теорії та історії експресіонізму.
Персональний сайт письменника: https://www.oleg-solovey.com/
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Електронний каталог наукової літератури. Архів оригіналу за 12 серпня 2007. Процитовано 11 серпня 2007.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Соловей Олег Євгенович |