Соловйов Володимир Рудольфович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Рудольфович Соловйов
рос. Владимир Рудольфович Соловьёв
Vladimir Solovyov (2015-10-12).jpg
Володимир Соловйов, 2015
Народився 20 жовтня 1963(1963-10-20) (53 роки)
Москва, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Національність єврей
Діяльність ведучий, журналіст, публіцист, актор, співак
Alma mater Національний дослідницький технологічний університет «МІСС»[d]
Батько Рудольф Наумович Соловйов
Матір Інна Соломонівна Шапіро
Дружина Ельга Вікторівна Сепп
Діти восьмеро[1]
Нагороди {| style="background: transparent" |
Орден Олександра Невського
||
Орден Пошани
||
Орден Дружби

|}

Орден Пошани (Вірменія)
«ТЕФІ» (2005)
Сторінка в інтернеті vsoloviev.ru
Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Володимир Рудольфович Соловйов (20 жовтня 1963(19631020), Москва, РРФСР, СРСР) — російський телеведучий, публіцист, актор, співак і громадський діяч єврейського походження[2], рупор Кремля[3].

Відомий своїми антиукраїнськими висловами та пропагандою [4]

У серпні 2014 включений Україною до списку санкцій за позицію щодо війни на Південному сході України та анексії Криму Росією[5]

Біографія[ред.ред. код]

Володимир Соловйов народився 20 жовтня 1963 в Москві в єврейській родині[6]

Батько - Рудольф Наумович Соловйов, викладач політекономії;

Мати - Інна Соломонівна Соловйова (Шапіро), мистецтвознавець[7].

Дід по матері - Соломон Львович Шапіро.

В перший клас Соловйов пішов у 72-й школі Москви, поруч з будинком. Починаючи з другого класу, навчався в елітній спецшколі № 27 з вивченням ряду предметів англійською мовою, де навчалися діти й онуки членів ЦК КПРС, дипломатів та інших.[8]

У 1980 році вступив і в 1986 році закінчив Московський інститут сталі та сплавів з червоним дипломом. У тому ж інституті на курс молодше вчилися Владислав Сурков і Михайло Фрідман, з якими Соловйов знайомий з 1981 року[9].

Був членом президії Російського Єврейського конгресу[10].

У 2005 році Соловйов брав участь у роботі з'їзду руху «Наші», створеного адміністрацією Президента РФ[11], а також займався навчанням членів цього руху.

У 2012 році Указом В. В. Путіна включений до складу Ради з громадського телебачення[12].

Наприкінці лютого 2014 разом з низкою російських журналістів, громадських і політичних діячів підписав звернення фонду «Всі ми -" Беркут "», створеного для підтримки співробітників українського спецпідрозділу Беркута, що протистояло активістам на Євромайдані.[13]

У 2015 році взяв велике інтерв'ю у президента РФ В. В. Путіна, яке використовувалося в пропагандиському фільмі «Президент».[14]

Антиукраїнська позиція[ред.ред. код]

Ведучий передач «Поєдинок» і «Недільний вечір з Володимиром Соловйовим» на каналі Росія-1, «Ранок з Володимиром Соловйовим та Ганною Шафран» на Вести ФМ. На даних програмах він неодноразово вдавався до українофобської риторики. Зокрема називав євромайданівців фашистами та висловив думку, що у всіх наркоманів і повій українська прописка.[15][16][17]. На "Марші правди" 14 квітня 2014 року в Москві названий одним із переможців у журналістській брехні, разом із Дмитром Кисельовим і Катериною Андреєвою.[18]

Скандали[ред.ред. код]

19 жовтня 2006 брав участь в теледебатах як ведучий між кандидатами на посаду голови міського округу Самара Віктором Тархова і Георгієм Лиманським. Під час і після ефіру Тархов був ображений Соловйовим. Після цього ображений кандидат подав позов на 10 млн рублів проти журналіста. Через півтора року суд першої інстанції частково задовольнив позов, постановивши стягнути з відповідача 70000 рублів.[19]

У 2011 році Релігійна громада євреїв Азербайджану послала ноту протесту керівництву радіостанції «Вести FM», а також в Російський Єврейський Конгрес, проти висловлення Соловйова про Азербайджанську Республіку в ефірі «Вести FM»[20]

У лютому 2014 НДУ «Вища школа економіки» сприйняв як образу згадку вишу під час дискусії Соловйова зі студентами навчального закладу. 19 лютого в ефірі передачі «Повний контакт» на радіо «Вести FM» він оголосив про те, що «під егідою» факультету прикладної політології у виші діють «організовані терористичні угруповання», які готують «майданівське підпілля». У заяві зазначено, що у виші негативно поставилися як до висловлювань Соловйова, так і до реплік учнів, а спроби пов'язати навчальний заклад з політичною позицією учасників скандалу там розцінюють як провокацію.[21]

У червні 2014 знаходячись в Камбоджі бізнесмен Сергій Полонський звернувся в Савеловський суд Москви з позовом про захист честі й компенсації моральної шкоди у розмірі 200 000 000 рублів до радіостанції «Вести FM» і Соловйова через його ефір в листопада 2013 року.[22]

Влаштував скандал в соцмережах, образивши користувача Twitter за питання про вартість годинника дочки. Користувач соцмережі з ніком Neiswestnij звернув увагу на фото дочки Соловйова, опубліковане їм в Instagram. На руці дівчини були годинник, що нагадують Apple Watch, вартість яких в офіційному магазині досягає одного мільйона рублів.[23]

Особисте життя[ред.ред. код]

Батько вісьмох дітей (від трьох дружин)[24].

За власними запевненнями, сповідує юдаїзм.[25]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Владимир Соловьев «Враги России» — YouTube
  2. Соловьёв Владимир Рудольфович. Человек из телевизора, «Эхо Москвы», 07.02.2004.
  3. Донбассу никто ничего не обещал!: Рупор Кремля развеял надежды пророссийских сепаратистов. nv.ua. https://plus.google.com/+NvUa1. Процитовано 2016-01-02. 
  4. https://www.youtube.com/watch?v=filOrnJDxOQ Российские СМИ об Украине
  5. Власти Украины опубликовали список невъездных российских журналистов. Росбалт. Процитовано 2016-01-02. 
  6. Интервью / «Человек из ТВ» / Владимир Соловьев. Эхо Москвы. Процитовано 2016-01-02. 
  7. Соловьиные трели еврея с русской фамилией | Еврейский Мир. evreimir.com. Процитовано 2016-01-02. 
  8. Рассказывает мама», Биография 1963—2005. 
  9. Владимир Соловьев: Я глубоко убежден, что я - гений - ПОЛИТ.РУ. polit.ru. Процитовано 2016-01-02. 
  10. Структура Российского еврейского конгресса. help.rjc.ru. Процитовано 2016-01-02. 
  11. Соловьев, Владимир. lenta.ru. Процитовано 2016-01-02. 
  12. Утверждён состав Совета по общественному телевидению. Президент России. Процитовано 2016-01-02. 
  13. Кто обещал «лечь костьми» и разогнать Майдан, а теперь собирается защитить Крым. Slon.ru. Процитовано 2016-01-02. 
  14. Интервью с президентом - Олимпиада для журналиста. radiovesti.ru. Процитовано 2016-01-02. 
  15. Українофобія як державна політика
  16. У Росії все гучніше лунають заклики до втручання у внутрішні справи України
  17. "Воскресный вечер" с Владимиром Соловьёвым (26.01.2014)
  18. Москвичи вышли на "Марш правды"
  19. За оскорбление мэра Самары Владимир Соловьев заплатит 70 тысяч рублей. ЗАО ИД «Комсомольская правда». Процитовано 2016-01-02. 
  20. Евреи Азербайджана ответили российскому журналисту, оскорбившему Азербайджан. vesti.az. Процитовано 2016-01-02. 
  21. ВШЭ вмешалась в скандал с «майдановским подпольем» в вузе. lenta.ru. Процитовано 2016-01-02. 
  22. Соловьев, Владимир (2014-03-06). Бизнесмен Сергей Полонский подал иск на 200 млн рублей к радиостанции «Вести FM» и журналисту Владимиру Соловьеву. Коммерсантъ. Процитовано 2016-01-02. 
  23. "Представься, мразь". Российский ведущий устроил скандал в соцсетях из-за часов дочери. ru.ТСН.ua. https://plus.google.com/u/0/b/112915477255865222914/. Процитовано 2016-01-02. 
  24. Мемория. Владимир Соловьев - ПОЛИТ.РУ. polit.ru. Процитовано 2016-01-02. 
  25. Церковь пошла на диалог с обществом. radiovesti.ru. Процитовано 2016-01-02. 

Посилання[ред.ред. код]