Соловйов Сергій Олександрович (кінорежисер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соловйов Сергій Олександрович
Зображення
Зображення
Дата народження 25 серпня 1944(1944-08-25)[1]
Місце народження Кем, Карело-Фінська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Дата смерті 13 грудня 2021(2021-12-13)[2] (77 років)
Місце смерті Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, педагог
Кар'єра з 1969
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня Орден Дружби (Російська Федерація)
заслужений діяч мистецтв РРФСР Народний артист Російської Федерації Державна премія СРСР Премія Ленінського комсомолу
IMDb ID 0813534
CMNS: Соловйов Сергій Олександрович у Вікісховищі

Сергій Олександрович Соловйов (25 серпня 1944, Кем, Карело-Фінська РСР, СРСР — 13 грудня 2021) — радянський і російський кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, педагог; лауреат премії Ленінського комсомолу (1975) і Державної премії СРСР (1977), народний артист РФ (1993)[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Сергій Соловйов (праворуч) з рок-музикантами Олександром Лосєвим, Андрієм Макаревичем, Наталею Пивоваровою та Борисом Гребєнщиковим. Тур « Голосуй, або програєш», 1996 рік

Сергій Соловйов народився 1944 року в місті Кем Карело-Фінської РСР у сім'ї військового. Його батько — Соловйов Олександр Дмитрович (1905—1956) був начальником особливого відділу НКВС однієї з частин Карельського фронту[4]. Мати — Ніфонтова Калерія Сергіївна (1922—2001), ветеран німецько-радянської війни[5].

До шести років жив в Північній Кореї, куди після Другої світової війни направили його батька[6] .

У 14-річному віці грав у виставі «Далечінь безмежна» за п'єсою Миколи Вірта у Великому драматичному театрі . На роль хлопчика юного Сергійка запросив Ігор Владимиров (працював на той час режисером-стажистом у ВДТ і поставив спектакль спільно з режисером Розою Сиротою), зустрівши його випадково на Невському проспекті. Прем'єра відбулася 15 листопада 1958 року.

Разом з однокласником Левом Додіним займався в Театрі Юнацької Творчості (ТЮТ) при Ленінградському палаці піонерів під керівництвом Матвія Дубровіна.

У 1960—1962 роках Сергій Соловйов працював на Ленінградському телебаченні робітником.

Закінчив режисерський факультет ВДІКу (майстерня Михайла Ромма і Олександра Столпера).

У 1969 році почав працювати на «Мосфільмі», дебютувавши як режисер в тому ж році двома новелами з оповідань Антона Чехова в кіноальманаху «Сімейне щастя».

На Вищих курсах сценаристів і режисерів з початку 1980-х рр. читає лекції з кінорежисури, у 1982—1984 роках керував майстернею дитячого фільму[7].

Член журі Венеціанського кінофестивалю в 1981 і 1987 роках.

У 1996 році був режисером туру передвиборної кампанії Бориса Єльцина під назвою «Голосуй, або програєш».

Сергій Соловйов викладає у ВДІКу на режисерському факультеті, керує режисерською та акторською майстернями, професор.

У 2002 році виступив ініціатором створення міжнародного фестивалю кінематографічних дебютів «Дух вогню» в Ханти-Мансійську і є його незмінним президентом[8] .

У січні 2019 року в Москві почав роботу Театр-студія САС під керівництвом народного артиста Росії Сергія Соловйова.

Особисте життя[ред. | ред. код]

  • Перша дружина — Катерина Васильєва
  • Друга дружина — Маріанна Кушнєрова
    • син Дмитро (6 жовтня 1974 — 12 лютий 2018)[9], актор, продюсер. Знявся в головній ролі у фільмі батька «Ніжний вік»[10]
  • Третя дружина — Тетяна Друбич, зареєстрували шлюб у 1983 році, в 1989 році розлучилися

Творчість[ред. | ред. код]

Трилогія Дні / Рятувальник / Спадкоємиця[ред. | ред. код]

На початку своєї кар'єри Сергій Соловйов зняв трилогію «Сто днів після дитинства» (1975) / «Рятівник» (1980) / «Спадкоємиця по прямій» (1982). Ці ліричні фільми розповідають про перше підліткового кохання, а також у них звучить музика Ісаака Шварца.

Трилогія Асса / Емблема / Будинок[ред. | ред. код]

Сергій Соловйов — творець відомої трилогії «Асса» (1987) / «Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання» (1989) / «Будинок під зоряним небом» (1991) . У цих фільмах відображена атмосфера останніх років існування СРСР. Фільм «Асса» став одним з яскравих подій в культурному житті СРСР часів перебудови і «культовим» для радянського рок-руху, завдяки використанню в звуковій доріжці композицій груп « Аквариум», «Кино», «Браво» та участі у фільмі Віктора Цоя.

Трилогія Асса / Асса-2 / Кареніна[ред. | ред. код]

Пізніше Сергій Соловйов також об'єднав свої фільми «Асса», «2-Асса-2» (2008) і «Анна Кареніна» (2009) в трилогію[12]. Фільм «2-Асса-2» став продовженням стрічки «Асса» і своєрідним повнометражним «трейлером» до «Анни Кареніної», з якою пов'язаний за змістом. «Анна Кареніна», що знімалася досить тривалий час, існує в двох варіантах — як повнометражний кінофільм і п'ятисерійний телевізійний серіал. Сам режисер каже, що два варіанти «Анни Кареніної» — це два різних фільми[13].

Співпраця з акторами[ред. | ред. код]

Сергій Соловйов відомий як режисер, у якого є своя акторська «обойма». Цілий ряд акторів знімався у нього неодноразово. Музою режисера в багатьох фільмах, починаючи з картини «Сто днів після дитинства», була Тетяна Друбич. Можна також відзначити творчі відносини з Людмилою Савельєвою, Світланою Тормаховою, Олександром Башировим, Олександром Абдуловим, Іллею Івановим, Олександром Збруєвим.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Фільм
Режисер Сценарист Продюсер Актор Роль
1966 Погляньте на обличчя (документальний)
Green tickТак
1967 Повернення (короткометражний)
Green tickТак
1969 Сімейне щастя (новели «Знічев'я» і «Пропозиція»)
Green tickТак
Green tickТак
1971 Єгор Буличов та інші
Green tickТак
Green tickТак
1972 Станційний доглядач
Green tickТак
Green tickТак
1975 Сто днів після дитинства
Green tickТак
Green tickТак
1976 Мелодії білої ночі
Green tickТак
Green tickТак
1980 Рятівник
Green tickТак
Green tickТак
1982 Спадкоємиця по прямій
Green tickТак
Green tickТак
Обрані
Green tickТак
Green tickТак
1983 Когда играли Баха (короткометражний)
Green tickТак
1986 Чужа біла і рябий
Green tickТак
Green tickТак
1987 Асса
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
один з глядачів в натовпі на концерті Цоя
1988 Чорний чернець
Green tickТак
1989 Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
камео
Дні людини
Green tickТак
Смиренний цвинтар
Green tickТак
епізод
1991 Будинок під зоряним небом
Green tickТак
Green tickТак
Геній
Green tickТак
камео
1993 Тюремний романс
Green tickТак
1994 Три сестри
Green tickТак
Green tickТак
Іван Тургенєв. Метафізика любові (не був завершений)
Green tickТак
Green tickТак
2000 Ніжний вік
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
камео
Бременські музики&Co
Green tickТак
2002 Тяжіння
Green tickТак
епізод
2003 Про кохання
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
2007 2-Асса-2
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
2009 Анна Кареніна
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
2010 Однокласники
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
2016 Ке-ди[14]
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
2019 Уті-уті-уті (короткометражний)[15]
Green tickТак
Green tickТак
старий рибалка
А хто не любить Генделя, той отримає пенделя (короткометражний)[16]
Green tickТак

Театральні постановки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Випустив три томи своїх спогадів:

    • Том 1 «Початок. Те та се…»
    • Том 2 «Нічого, що я палю?»
    • Том 3 «Слово за слово».
  • Збірник власних сценаріїв «2-INFERNO-2».
  • Життя зі швидкістю 1/100 секунди

Авторські програми на телебаченні[ред. | ред. код]

  • «SAS» (1990-ті роки)
  • «САС. Ті, з якими я…» (з 2010 року)

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #136187145 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. The Moscow Times / H. Amos, M. Berdy, M. FishmanAlexander Gubsky, 1992. — ISSN 1563-6275
  3. Почётное звание присвоено указом Президента России Б. Ельцина 16 декабря 1993 года. Архів оригіналу за 24 лютого 2009. Процитовано 12 грудня 2008. 
  4. источник
  5. Соловьёв Сергей Александрович. Международный объединённый биографический центр
  6. «Всё пошло к чёртовой матери» // РС/РСЕ, 19 мая 2016
  7. Режиссёрское отделение/ Высшие курсы сценаристов и режиссёров
  8. История фестиваля // ugrafest.ru
  9. СМИ сообщили о смерти актёра Дмитрия Соловьёва
  10. «Тайны династии», «МК Атмосфера»
  11. Анна Соловьёва — RUSKINO.RU. Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 12 липня 2021. 
  12. Интервью с Сергеем Соловьёвым [Архівовано 2020-09-22 у Wayback Machine.].
  13. Сергей Соловьёв о фильмах «2-Асса-2» и «Анна Каренина».
  14. http://www.mk.ru/culture/2015/10/22/basta-stal-voenkomom.html Баста стал военкомом
  15. «„Ути-ути-ути“: смешно и о смерти», «МК» от 21 января 2020
  16. А кто не любит Генделя, тот получит Пенделя, «Сноб» от 14 сентября 2019 [Архівовано 2020-10-27 у Wayback Machine.].
  17. Указ Президента Российской Федерации от 21 декабря 2005 года № 1503 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
  18. Указ Президента Российской Федерации от 6 декабря 2019 года № 587 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
  19. Указ Президента Российской Федерации от 16 декабря 1993 года № 2154 «О присвоении почётного звания „Народный артист Российской Федерации“ Соловьёву С. А.»
  20. Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 31 декабря 1976 года № 5 «О присвоении почётных званий РСФСР творческим работникам кинематографии»
  21. Распоряжение Президента Российской Федерации от 6 августа 2009 года № 510-рп «О поощрении Соловьёва С. А.»
  22. Распоряжение Президента Российской Федерации от 11 июля 1996 года № 360-рп «О поощрении доверенных лиц и активных участников организации и проведения выборной кампании Президента Российской Федерации в 1996 году»
  23. Награды на сайте IMDB.com
  24. В. Рамм. Доброе перо конформиста // Известия. — . — № 175.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]