Солодовник Олег Петрович
 | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Олег Петрович Солодовник | |
| Народження | 11 грудня 1966 (57 років) | |
| Дніпропетровськ, УРСР | ||
| Громадянство |  СРСР→ Росія→ Україна
| |
| Позиція | нападник | |
| Юнацькі клуби | ||
| 1978—? 1980—1983 |
ДЮСШ-12 (Дніпропетровськ) Дніпро-75 (Дніпропетровськ)
| |
| Професіональні клуби (футзал) | ||
| Роки | Клуб | І (г) |
| 1989—1991 1992—1994 1994 1994 1994—1996 1997—1999 1999—2000 |
«Механізатор» «Діна» «Челябінець» «Піттсбург Стінгерс» «Механізатор-Металіст» «Інтеркас» «Шахтар» |
10 (1) 66 (19) 9 (1) 28 (15) 62 (?) 66 (?) 35 (?) |
| Національна збірна | ||
| Роки | Збірна | І (г) |
| 1991 1992 1992 1995—1996 |
СРСР СНД Росія Україна
|
4 (0) 6 (2) 6 (1) |
| Тренерська діяльність** | ||
| Сезони | Команда | Місце |
| 2000—2010 2010—2012 2012—2014 2014—2015 2017—2020 2020— |
«Шахтар» «Іберія Стар» «Єнакієвець» «Мунайши» «Актобе» «Байтерек»
|
|
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||
Олег Петрович Солодовник (нар. 11 грудня 1966, Дніпропетровськ, УРСР) — радянський, російський та український футзаліст, нападник, по завершенні кар'єри — футзальний тренер.
Клубна кар'єра[ред. | ред. код]
Солодовник розпочав займатися футболом 1978 року в дніпропетровській ДЮСШ-12. Перший тренер - Геннадій Григорович Шур. В період 1980-1983 рр. займався у футбольній школі «Дніпро-75»[1], звідки його відрахував тренер Герман Кудзієв як неперспективного гравця.
1989 року він був запрошений до складу місцевого футзального «Механізатора». У його складі Олег виграв єдиний кубок СРСР з міні-футболу, а також взяв участь в чемпіонаті СРСР з футзалу. Непогано проявивши себе, отримав запрошення в московську «Діну».
У складі «Діни» Солодовник провів три сезони, за які тричі виграв чемпіонат країни і двічі ставав володарем кубка. Покинувши московський клуб, Олег трохи пограв в челябінському «Феніксі», після чого на третину року виїхав до США, де виступав за клуб CISL «Піттсбург Стінгерс». Після виступів у США Солодовник повернувся в Україну. Там він грав за «Механізатор-Металіст», «Інтеркас» та «Шахтар».
Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]
Олег Солодовник взяв участь в практично усіх матчах збірних СРСР та СНД з футзалу. А в складі збірної Росії взяв участь у чемпіонаті світу 1992 року. На цьому турнірі росіяни посіли 3 місце в групі C, де поступилися збірним Іспанії та США, але випередили збірну Китаю. Пізніше Олег дебютував і за збірну України. У футболці української збірної виступав на дебютному для неї чемпіонату світу 1996 року в Іспанії, де вона посіла 5 місце.
Кар'єра тренера[ред. | ред. код]
2001 року Солодовник очолив донецький «Шахтар»[2], в якому трохи раніше завершив кар'єру гравця. Він пробув біля керма команди понад вісім років, за які п'ять разів виграв український чемпіонат, тричі брав кубок і суперкубок, в результаті чого став одним з найтитулованіших тренерів України. Але на початку 2010 року керівництво донецького клубу відправило його у відставку. Деякий час по тому він очолив грузинський клуб «Іберія Стар».
Провівши в Грузії півтора року, Солодовник покинув її і до 2014 року тренував «Єнакієвець»[3]. Після розформування клубу через військову агресію Росії на Сході України, очолив казахський Мунайши (Жанаозен)[4][5]. Проте незабаром у клуба розпочалися фінансові проблеми. Через рік на базі футбольного клубу «Актобе» була створена футзальна команда і на запрошення президента ФК «Актобе», Олег Петрович був призначений головним тренерів футзальної команди «Актобе». У перший рік роботи (2016/17), став бронзовим призером чемпіонату Казахстану, другий сезон став для Олега Петровича більш ніж успішним — вихід у фінальну стадію чемпіонату Казахстану (2017/18) і завоювання вже срібних медалей, які дали «Актобе» право грати в елітному раунді кубка УЄФА. 8 червня 2020 року термін дії контракту Солодовника з «Актобе» завершився і він залишив команду[6].
9 вересня 2020 року очолив казахський «Байтерек»[7].
Досягнення[ред. | ред. код]
Як гравця[ред. | ред. код]
Кубок СРСР
Володар (1): 1991
Чемпіонат СНД
Чемпіон (1): 1992
Чемпіонат Росії
- Чемпіон (2): 1992/93, 1993/94
- Кубок Росії
- Володар (2): 1992, 1993
- Кубок Вищої ліги
- Володар (1): 1993
Чемпіонат України
- Чемпіон (1): 1999
Срібний призер (2): 1997, 1998
- Кубок України
- Володар (2): 1994/95, 1995/96
Фіналіст (1): 1997/98
Як тренера[ред. | ред. код]
- Чемпіонат України
- Чемпіон (5): 2002, 2004, 2005, 2006, 2008
- Кубок України
- Володар (3): 2003, 2004, 2006
Чемпіонат Грузії
- Чемпіон (1): 2011
Чемпіонат Казахстану
- Срібний призер (1): 2017/18
Бронзовий призер (1): 2016/17
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Заслужений тренер України
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сборная СНГ - финалист ІІ чемпионата мира по мини-футболу // Футбол Review». — 1992. — Вип. 1 (1). — С. 20. (рос.)
- ↑ "Бунт на корабле" - UA-Футбол (рос.)
- ↑ Футзал. Экстра-лига. Ураган - Енакиевец 3:2. Победитель регулярного чемпионата без медалей - UA-Футбол (рос.)
- ↑ Солодовник, Якунин, Скорый и Сагайдаченко – в ОзенМунайГазе - UA-Футбол (рос.)
- ↑ Олег Солодовник: Чемпионат Казахстана – новый вызов для меня - UA-Футбол (рос.)
- ↑ Футзальный "Актобе" объявил об уходе главного тренера
- ↑ Украинский тренер вновь возглавил казахстанский клуб
Джерела[ред. | ред. код]
- Гулій Андрій. Олег СОЛОДОВНИК: «Коли грав у США, то витрачав 600 доларів на телефонні розмови» // Газета «Український футбол». — 2014. — Вип. 14 (2880) (25 лютого). — С. 16.
Посилання[ред. | ред. код]
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)