Солоне Озеро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Солоне Озеро
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Джанкойський район
Рада/громада Єрмаківська сільська рада
Код КОАТУУ 0121180606
Облікова картка Солоне Озеро 
Основні дані
Населення 1 033
Поштовий індекс 96124
Телефонний код +380 6564
Географічні дані
Географічні координати 45°52′55″ пн. ш. 34°26′53″ сх. д. / 45.88194° пн. ш. 34.44806° сх. д. / 45.88194; 34.44806Координати: 45°52′55″ пн. ш. 34°26′53″ сх. д. / 45.88194° пн. ш. 34.44806° сх. д. / 45.88194; 34.44806
Найближча залізнична станція Солоне Озеро
Місцева влада
Адреса ради 96123, АРК, Джанкойський район, с. Єрмакове, вул. Гагарина,3
Карта
Солоне Озеро. Карта розташування: Україна
Солоне Озеро
Солоне Озеро
Солоне Озеро. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Солоне Озеро
Солоне Озеро

Солоне Озеро у Вікісховищі?

Соло́не О́зеро (до 1945 року — Тоганаш, крим. Toğanaş) — село Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Єрмаківській сільській раді. Населення становить 1 033 особи.

Географія[ред. | ред. код]

Солоне Озеро - велике село на півночі району, в Кримському степу, на виступаючому в Сиваш півострові, однойменна перша залізнична станція при в'їзді в Крим, висота над рівнем моря - 14 м [1]. Найближчі села: Мілководне за 1,5 км на захід, Копані за 3,5 км на південь та Єрмакове за 2,5 км на південний схід. Відстань до райцентру - 18 км по залізниці або близько 22 кілометрів по шосе.

Історія[ред. | ред. код]

На околиці Солоного Озера досліджені поселення доби міді, бронзи і скіфського періоду. На території сільради розкопано скіфський курган з двома кам'яними склепами (IV ст. до нашої ери).[2]

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму ... 1784 року, судячи з якоъ, в останній період Кримського ханства Тоганеш входив до Діп Чонгарський кадилик Карасубазарського каймакамства [3]. Після приєднання Криму до Російської імперії (8) 19 квітня 1783 [4], (8) 19 лютого 1784 року, іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписане до Перекопського повіту [5]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Перекопський повіт Новоросійської губернії [6]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії [7], Біюк-Таганаш був включений до складу Біюк-Тузакчинської волості Перекопського повіту.

На 1805 рік, в селі Біюк-Таганаш числилося 23 двори, 134 кримських татар та 11 ясир [8]. На військово-топографічної карті 1817 року позначений один Таганаш з 16 дворами [9]. Фактично, продовжували існувати два села: після реформи волосного поділу 1829 року Біюк-Таганаш, згідно «Відомостей про казенні волості Таврійської губернії 1829» , залишився у складі Тузакчинської волості [10]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину [11], село помітно спорожніло і на карті 1842 року Біюк Тогонаш позначений умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів [12].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Байгончецької волості того ж повіту. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року» , складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Біюк-Тоганаші - власницьке татарське село з 1 двором і 7 ​​жителями при колодязях[13]. Згідно «Пам'ятної книжки Таврійської губернії за 1867 рік», село Біюк-Тоганаші було покинуте в 1860-1864 роках, внаслідок еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853-1856 років, в Туреччину [14] і залишалося в руїнах[15]. На триверстовій мапі 1876 року при новій залізниці позначена станція Тогонаш (відкрита в 1874 році [16]) з казармою, водокачкою, але без постійних жителів [17]. Не значиться поселення і в «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 року», хоча відомо, що до 1892 року це була найбільша в північному Криму залізнична станція [18].

Після земської реформи 1890 року[19] Таганаш віднесли до Богемської волості. У «... Пам'ятній книжці Таврійської губернії за 1892 рік» у відомостях про Богемську волость ніяких даних про село, крім назви, не наведено [20]. Перепис 1897 року зафіксував в селищі 1321 чол, з них 990 православних і 156 юдеїв [21]. За «... Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік» в селищі Таганаш значилося 1060 жителів у 110 дворах [22]. У Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року [23] в Богемській волості Перекопського повіту значаться: як одне селище Біюк і Кучук Таганаш і як одне село Біюк і Кучук Таганаш (вакуф) [24].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район [25]. У 1922 році повіти перетворили в округу [26]. 11 жовтня 1923, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких округи були ліквідовані, основний адміністративною одиницею став Джанкойський район [27] і село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, село і станція Таганаш входили до складу Таганашської сільради Джанкойського району [28].

У 1944 році, після звільнення Криму від фашистів, згідно Постанови ДКО № 5859 від 11 травня 1944, 18 травня кримські татари були депортовані в Середню Азію [29]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 Таганаш був перейменований в Солоне Озеро і Таганашська сільрада - в Соленоозерну [30]. У наступні роки сільрада була скасована і село включили до складу Медведівської [31], а з 1977 року - Єрмаківської сільради [32].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Прогноз погоди в с. Солоне Озеро (Крим). Weather.in.ua. Процитовано 2015-04-06. 
  2. Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.
  3. Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто складається. // Камеральний опис Криму, 1784 года. — 1888.
  4. Гржибовська, 1 999, Маніфест про прийняття півострова Кримського, острова Тамані і всієї Кубанської сторони під російську державу. 1783 с. 96
  5. Гржибовська, 1999, Указ Катерини II про утворення Таврійської області. 8 лютого 1784, стор. 117
  6. Про новий поділі Держави на Губернії. (Саме, даний Сенату.)
  7. Гржибовська, тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять, З Указу Олександра I Сенатові про створення Таврійської губернії, с. 124
  8. Лашков Ф. Ф. Відомість про всіх селищах в Перекопському повіті перебувають з показанням в якій волості скільки числом дворів і душ ... від 21 жовтня 1805 року. // Известия таврійської вченої комісії, т. 26. Стор. 106. — 1 897.
  9. Карта Мухіна 1817. Археологічна карта Криму. Архів [http: //www.archmap.ru/1817/33-a3-1.jpg оригіналу] за 2015-09-23. Процитовано 2015-03-19. 
  10. Гржибовська, 1999, Відомість про казенних волостях Таврійської губернії 1829 с. 138
  11. Ляшенко В. І. До питання про переселення кримських мусульман до Туреччини наприкінці XVIII - першій половині ХІХ століть. Культура народів Причорномор'я. Том 2. Архів Option = com_content & task = view & id = 28 оригіналу за 2015-01-03. Процитовано 2015-01-04. 
  12. Карта Бетева і Оберга. Військово-топографічне депо, 1842 р. Археологічна карта Криму. Процитовано 2015-03-22. 
  13. page = 75 Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 Стор. 75. Санкт-Петербург. Друкарня Карла Вульфа. 1865. Процитовано 2015-03-22. 
  14. Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX-поч. XX ст. // {{{Заголовок}}}. — Таврійський Національний Університет, 2005.
  15. Ханацкій К. В. {{{Заголовок}}}. — Сімферополь : друкарня Таврійського Губернського Правління, 1867. — С. 422. Архівовано 2015-06-26 у Wayback Machine.
  16. Міста і села України, 2009, Єрмаківській сільрада
  17. b.htm Трехверстовая карта Криму ВТД 1865-1876. Лист XXXII-13-b. Археологічна карта Криму. Процитовано 2015-03-27. [недоступне посилання з липень 2019]}
  18. Міста і села України, 2009, Єрмаківська сільрада
  19. Борис Веселовский. Історія земства за сорок років. Т. 4; Історія земства. — 1 911.
  20. Календар і Пам'ятна книжка Таврійської губернії за 1892 рік }
  21. ? itemid = 4952 Населення місця Російської імперії в 500 і більше жителів ... за переписом населення 1897 р. стор 216. Архів оригіналу за 6 грудень 2015. Процитовано 30 листопад 2015. 
  22. Таврический Губернский Статистический комитет (1900). Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. Симферополь. Таврическая Губернская типография. 
  23. Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск четвертого Перекопський повіт, 1915
  24. Гржибовська, тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-я. Статистичний нарис, випуск четвертого Перекопський повіт, 1915 рік, с. 233
  25. Історія Джанкойського района. Архів IDpub = 26 оригіналу за 2013-08-29. Процитовано 2013-08-16. 
  26. Население і промисловість. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 2013-06-08. Процитовано 2013-06-08. 
  27. Административно-территориальное поділ Крыма. Архів оригіналу за 2013-04-29. Процитовано 2013-04-27. 
  28. Гржибовська, 1999, Список населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, с. 311
  29. Постанова ДКО № 5859сс від 11.05.44
  30. Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 № 619/3 «Про перейменування сільських Рад і населених пунктів Кримської області»
  31. Панасенко М.М. (упор.). Кримська область. Адміністративно-територіальний поділ на 1 січня 1968 року. Стор. 22. «Крим», Сімферополь. 1968. Архів [http: //www.soldat.ru/files/f/krimskaia_obl_1968_god.part1.rar оригіналу] за 2015-09-24. Процитовано 2015-04-09. 
  32. Міста і села України, 2009, Єрмаковський сільрада