Солошек Максим Якович

Солошек Максим Якович
Народився	1903 Бердичівський район, Бердичівська округа, СРСР
Помер	1985
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС

Максим Якович Солошек (1903(1903), село Слободище Бердичівського повіту Київської губернії, тепер Бердичівського району Житомирської області — 1985) — український радянський партійний діяч, 2-й секретар Одеського обкому КП(б)У.

Біографія

Народився в родині робітника. У 1916 році закінчив чотири класи сільської школи в селі Слободищі, а у 1919 році закінчив трирічну Житомирську школу садівництва. У червні 1919 — червні 1921 р. — наймит у багатія Рачкінда в селі Слободищі. У 1920 році вступив до комсомолу.

У червні 1921 — грудні 1922 р. — курсант з підготовки середнього складу 55-х піхотних курсів РСЧА у місті Житомирі. У грудні 1922 — жовтні 1925 р. — ремонтний робітник залізниці на станції Демчин Південно-Західної залізниці.

У жовтні 1925 — листопаді 1927 р. — помічник командира взводу 300-го стрілецького полку в місті Бердичеві.

Член ВКП(б) з липня 1927 року.

У листопаді 1927 — травні 1928 р. — командир загону на шахті № 6 «Солена» у селищі Чистякове на Донбасі.

У травні — жовтні 1928 р. — слухач агітаційно-пропагандистських курсів при ЦК КП(б)У в місті Маріуполі.

У листопаді 1928 — квітні 1930 р. — завідувач відділу агітації і пропаганди шахтного партійного комітету, у квітні 1930 — жовтні 1932 р. — завідувач агітаційно-масового відділу Чистяковського міського комітету КП(б)У на Донбасі. У жовтні 1932 — грудні 1933 р. — відповідальний інструктор організаційно-інструкторського відділу Донецького обласного комітету КП(б)У в місті Сталіно.

У грудні 1933 — лютому 1935 р. — заступник начальника політичного відділу з партійно-масової роботи Савранської машинно-тракторної станції Одеської області. У лютому 1935 — червні 1937 р. — заступник з політичної частини директора Савранської машинно-тракторної станції Одеської області.

У червні 1937 — січні 1938 р. — 1-й секретар Благодатнівського районного комітету КП(б)У Одеської області.

У січні — лютому 1938 р. — завідувач сільськогосподарського відділу Одеського обласного комітету КП(б)У.

У лютому 1938 — травні 1938 р. — 2-й секретар Одеського обласного комітету КП(б)У.

Заарештований 20 травня 1938 року, виключений із ВКП(б).

У жовтні 1939 року засуджений на 5 років виправно-трудових таборів. У листопаді 1939 — квітні 1945 р. — бригадир, дорожній майстер виправно-трудового табору № 231, у квітні 1945 — квітні 1949 р. — старший дорожній майстер, виконувач обов'язків старшого інженера, начальник відділення залізниці, заступник начальника служби шляхів виправно-трудового табору № 231 (В'ятський виправно-трудовий табір) на станції Кай Уральської залізниці Кіровської області. Знову заарештований 14 квітня 1949 року і у червні 1949 року висланий на спецпоселення у Красноярський край.

У серпні 1949 — вересні 1950 р. — старший десятник, у вересні 1950 — січні 1951 р. — старший виконроб, у січні — вересні 1951 р. — технік дистанції шляху, у вересні 1951 — липні 1953 р. — старший дорожній майстер дистанції шляху виправно-трудового табору літер «ГР» (Північне управління виправно-трудових таборів і залізничного будівництва 503 МВС СРСР) у місті Ігарці Красноярського краю.

У липні 1953 — травні 1954 р. — пожежник, у травні — серпні 1954 р. — бригадир шляху Єрмаковської бази консервації будівництва 503 МВС СРСР у селищі Єрмаково Ігарського району Красноярського краю. У серпні 1954 — серпні 1956 р. — старший дорожній майстер із штучних споруд 3-ї дистанції шляху в селищі Заярську Братського району Іркутської області.

У лютому 1956 року реабілітований, а 16 жовтня 1956 року відновлений у членах КПРС.

У серпні 1956 — січні 1959 р. — заступник начальника 3-ї дистанції шляху в селищі Заярську Іркутської області. У січні 1959 — серпні 1960 р. — заступник начальника 16-ї дистанції шляху Східно-Сибірської залізниці в селищі Вихорєвці Братського району Іркутської області. У серпні 1960 — вересні 1964 р. — начальник відділу кадрів 22-ї дистанції шляху Східно-Сибірської залізниці в селищі Шестакове Нижньо-Ілимського району Іркутської області.

У вересні 1964 — червні 1966 р. — на пенсії в селищі Шестакове Іркутської області. У червні 1966 — травні 1969 р. — начальник відділу кадрів Коршуниха-Ангарської енергодільниці у місті Желєзногорськ-Ілимський Нижньо-Ілимського району Іркутської області.

З травня 1969 року — на пенсії у місті Торез Донецької області. Помер у травні 1985 року.

Джерела

• Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — Москва, РОССПЭН, 2016. (рос.)